Наш культурний момент вимагає, щоб ми продовжували рухатися шляхами відновлення, проголошуючи надзвичайне значення та потенціал правильних стосунків між чоловіками та жінками не лише для сексуального здоров’я, а й для викуплення людської ідентичності.
Одним із гасел «ЛГБТ»-руху є твердження про нібито 10% гомосексуалістів. Насправді, частка людей, які ідентифікують себе як гомосексуалістів, варіює від <1% до максимум 3 %.
У сучасному світі є сили, що намагаються створити ілюзію гомосексуалізму як біологічної норми. Проте, виокремлюючи цей прояв із категорії захворюваності, вони тим самим запускають механізм логічного абсурду.
Продовження наукової статті Маркуса Еванса, приватного психоаналітика, колишнього працівника Тавістоку, про ґендерну дисфорію дітей.
Якщо гомосексуалізм розвивається внаслідок розладу гендерної ідентичності в дитинстві, що виникає внаслідок відмови від статевої приналежності, і у свою чергу призводить до бажання прихильності осіб своєї статі, яке сексуалізується у зрілому віці, ми повинні проаналізувати, як гомосексуальні особи переорієнтовуються в гетеросексуалів, у разі прийняття з боку представників їхньої гендерної групи. Це саме те, що ми можемо спостерігати.
Треба розуміти, що у суспільстві, де легалізація хоча б одного відхилення від природної норми сексуальної поведінки, відкриває двері для узаконення всіх інших типів сексуального збочення. Діє принцип доміно, де одне збочення призводить до прийняття іншого.
Підписуємо та поширюємо!