Історії переходу, призупинки та зворотнього переходу.
"У мене немає грудей, лише шрами": учасниця детранзиційного періоду Хлоя Коул дала свідчення на слуханнях у Сенаті. Комітетом з питань охорони здоров'я, освіти, праці та пенсій (HELP). США.
Після невдалої подвійної мастектомії у віці 19 років, травматичні медичні ускладнення Сорен відкрили їй очі на проблеми так званої "гендерно-підтверджувальної допомоги".
Олівія Морель називає себе "чистим продуктом сурогатного материнства" і з цим болісним усвідомленням постає перед ООН, Папою і парламентами всього світу, вимагаючи одного: повної заборони на торгівлю людським життям.
Чому молода дівчина раптово відмовилася від свого тіла після травми? Чому психологічні страждання лікували ендокринними порушеннями та хірургією, а не інтенсивною терапією? Чому у дитини, яка явно перебувала у стресі, забирали здорові органи?
Ми помітили, що бажання переходу часто пов’язане зі спробою віддалити людину від психічного болю, пов’язаного з внутрішнім та/або зовнішнім травматичним досвідом. Ці травми та їхні наслідки можуть знову пробудитися через недавні конфлікти розвитку або події в житті молодої людини. Дитина намагається контролювати свою приховану вразливість, проектуючи небажані аспекти себе у своє натальне тіло, яке потім розглядається як проблема, яку потрібно змінити або викорінити.
Коли я вийшла за межі цієї бульбашки, я почала усвідомлювати, що мені продали фальшивий покроковий посібник із самореалізації, і я думаю, що саме це було для мене таким п’янким у переході. Це дало можливість перетворитися з цієї незграбної дівчини-аутиста, яка ненавидить себе, на крутого та впевненого чоловіка, і я не могла протистояти цьому.