Олівія Морель називає себе “чистим продуктом сурогатного материнства” і з цим болісним усвідомленням постає перед ООН, Папою і парламентами всього світу, вимагаючи одного: повної заборони на торгівлю людським життям.
“Я хотіла промовити з точки зору дитини, яка живе з наслідками сурогатного материнства. Найпростіший спосіб представитися — це сказати: я — продукт сурогатного материнства та втілення всього, що таке сурогатне материнство, — сказала Олівія Морель. — Мене зачали, щоб передати комусь іншому”.
Що не так?
Олівія народилася 1991 року в Кентуккі й виросла в заможній родині, оточена розкішшю, але страждала від дедалі сильнішого відчуття відчуженості. З шести років вона відчувала, що “щось не так”: не бачила фізичної схожості з матір’ю, а це створювало емоційну дистанцію. Її матері було 50 років, коли народилася Олівія, що тільки поглиблювало питання про її походження. У 17 років Олівія почала шукати відповіді в мережі. Спершу шукала агентства з усиновлення, але швидко знайшла клініки сурогатного материнства в місті свого народження. “Все стало на свої місця”. Остаточне, відчутне підтвердження прийшло з тестом ДНК, зробленим у 30 років. Він возз’єднав Олівію з братами, сестрами та біологічною матір’ю — сурогатною “матір’ю в оренду”.
Ціна “бажаності”
Прихильники сурогатного материнства часто стверджують, що діти, народжені внаслідок таких угод, — “тільки бажані”. Олівія Морель різко відповідає: “Мене запрограмували бути покинутою. Ось чим є сурогатне материнство”. Вона підкреслює, що травма від розлуки з матір’ю одразу після народження — людиною, чий голос і серцебиття дитина знає вже дев’ять місяців, — лягає тяжкою тінню на подальше життя. “Моя доля була визначена ще до того, як я з’явилася”.
“Жінка, яка мене носила — моя мати, — мала зникнути з мого життя. Ця розлука зразу після народження не була випадковою. Це була купівля товару”, — вказує Олівія.
Для неї самої ця травма проявлялася довгі роки: нападами тривоги через покинутість, глибокої депресії та залежності від й та наркотиків. Юна дівчина також намагалася покінчити життя самогубством, намагаючись заповнити внутрішню порожнечу.
“Ми не забираємо цуценят від матерів протягом перших кількох місяців, бо знаємо, що це з ними робить. Чому ми робимо це з новонародженими людьми?” — риторично запитує вона.
“Новонароджений не розуміє угод і контрактів. Новонароджений знає одне: матір, яка була для нього цілим всесвітом протягом дев’яти місяців. Сурогатне материнство націлене на усунення цієї причини, ми кажемо: ‘Наслідків немає’. Але, звісно, вони є!” — наголошує Олівія Морель. – Я знаю, бо сама їх відчуваю”.
Мільярдний бізнес, експлуатація жінок
Вона безжально викриває механізми індустрії сурогатного материнства, яку називає “матковою проституцією”. Цей ринок, який зараз оцінюється в мільярди доларів, — за очікуваннями, досягне 200 мільярдів доларів до 2032 року. Ця система базується на експлуатації економічно уразливих жінок заможними парами. Як доказ Олівія наводить жорсткі положення в контрактах на сурогатне материнство, що позбавляють жінок автономії щодо власного тіла: від дієтичних обмежень та заборони на поїздки — до примусових абортів, якщо “продукт” не відповідає очікуванням клієнтів. Вона згадує “пакети” таких послуг у Гані, де ціна включає сафарі, а жінки перебувають під наглядом у спеціальних будинках протягом усієї вагітності.
“Є також гібридні системи: наприклад, англійська пара їде до Каліфорнії, яка має найсучасніші технології, коли йдеться про відбір ембріонів. Можна вибирати на підставі IQ, тривалості життя, зросту чи ваги майбутньої дитини. Це жахливо”.
Сьогодні Олівія Морель, мати трьох дітей, є речницею Декларації Касабланки — міжнародної коаліції, що об’єднує понад 150 експертів із 75 країн, включаючи лікарів, юристів та психологів. Цей рух об’єднує людей із найрізноманітнішими поглядами: феміністок, католиків, мусульман та атеїстів. Їхньою спільною метою є повсюдне скасування сурогатного материнства.
