Після відхилення Верховною Радою 28 травня 2026 року законопроєкту №12191 про декриміналізацію порнографії в Україні народний депутат політичної партії “Голос” Ярослав Железняк подав новий проєкт закону №15294, який разом із посиленням відповідальності за сексуальні злочини проти дітей легалізує порнографію ніби для дорослих. “Ніби” – тому що в законопроєкті не вказано, яким чином буде розрізнятися порнографічний контент для неповнолітніх і для повнолітніх.
У пояснювальній записці до законопроєкту констатується “що відносини, передбачені даною статтею змінюються в умовах сьогодення, осучаснюються та відповідно потребують удосконалення законодавчих норм, під охороною яких вони перебувають. Також, слід зазначити, що у більшості країн світу виготовлення та розповсюдження порнографії на побутовому рівні повнолітнім особам, а саме в особистих некорисливих мотивах, не є суспільно небезпечним”.
Справді? Таємницею залишаються засновки, на яких вибудовуються висновки народного депутата про “суспільну безпеку” порнографії в Україні. У нас змінилися моральні засади? Чи змінилися наукові психологічні дослідження щодо небезпеки порнографічного контенту як для неповнолітніх, так і для дорослих? Ні!
Про небезпеку порнографії для суспільства говорять психологи усього світу:
Інтернет порнографія в цифрах. Значна загроза суспільству
Порнографія та сексуальне насильство
Вплив порнографії в Інтернеті на підлітків
Структура мозку та функціональний зв’язок, пов’язаний із споживанням порнографії: мозок та порно
Психолог Марія Єршова про справжні наслідки порнографії для дітей та сім’ї
Проєкт №15294 пропонує декриміналізувати ввезення, зберігання, перевезення, виготовлення, пересилання чи інше переміщення, а також збут і розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру повнолітнім особам.
При цьому ч.5. ст.301: Не підлягає кримінальній відповідальності неповнолітня особа за виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії, якщо такі дії вчинені без мети збуту чи розповсюдження. Тобто планується вироблення й поширення порнографічного контенту за рахунок неповнолітніх.
Також насторожує ч.1. ст.301: Збут або розповсюдження творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру неповнолітній особі, або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, а також їх виготовлення, збут чи розповсюдження без згоди особи, зображеної на них, – караються штрафом від пʼяти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до пʼяти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавлення волі на той самий строк. Тобто пропонується спокійно поширювати порнографічний контент серед неповнолітніх, якщо особа, зображена на ній, буде згодна.
Ярослав Железняк повідомив, що серед авторів законопроєкту: “люди з дуже різними баченнями, ідеологією, релігійними переконаннями”. Серед них відомий народний депутат від партії “Голос” Ярослав Юрчишин – представник Українського Католицького Університету, який позиціонує себе віруючим знавцем Біблії.
Серед тих, хто підтримує легалізацію порнографії – Святослав Шеремет, представник ЛГБТ в Україні.
Це не дивує. Відомий давній зв’язок ЛГБТ і педофілії.
Ірина Геращенко, народна депутатка від політичної партії “Європейська Солідарність”, заявила, що мала “предметну дискусію з Ярославом Железняком. І досі впевнена, що проєкт винесли в порядок денний спеціально, аби депутати не встигли зустрітися з авторами, а суспільство замість бюджету обговорювало порно… Очевидно, що подібні законопроєкти мають враховувати позицію правозахисних громадських організацій і проходити процедуру узгодження з фракціями. Авторський колектив, до якого тепер долучилися і депутати “ЄС”, врахував нашу жорстку позицію щодо посилення відповідальності за розповсюдження дитячого порно, сексуальні злочини і примус. Адже під час війни, на жаль, зростають ризики торгівлі людьми, що опинилися у важких життєвих обставинах”.
Народну депутатку не бентежить, що сам факт порнографії містить у собі єдину сутність – об’єктивізацію тіла особи та використання жінки, чоловіка, дитини (за бажанням, як то випливає з законопроєкту) як об’єкту для задоволення власних сексуальних потреб. Порнографія а пріорі виключає особистість людини та її гідність, перетворюючи людину на предмет сексуальної торгівлі.
Ірина Геращенко сміливо заявляє, що “нинішня редакція є сильнішою і враховує думку ГО, що захищають права жінок і дітей”.
Зауважимо, що думки не всіх правозахисних громадських організацій були враховані. Наприклад, ГО “Варта Життя”, яка стоїть на варті прав жінок, дітей, сім’ї, виступає категорично проти будь-якої форми легалізації порнографії в Україні, навіть під прикриттям посилання кримінальної відповідальності за використання неповнолітніх.
Також Рада Церков виступає проти легалізації порноіндустрії в Україні.
Комсомолець Ярослав Железняк пропонує “прибрати середньовіччя” з Кримінального Кодексу України щодо порнографії, очевидно маючи на увазі мораль українського суспільства. Двічі йому це не вдавалося.
Джерело: Ярослав Железняк
