Після відхилення Верховною Радою 28 травня 2026 року законопроєкту №12191 про декриміналізацію порнографії в Україні народний депутат політичної партії “Голос” Ярослав Железняк подав новий проєкт закону №15294, який разом із посиленням відповідальності за сексуальні злочини проти дітей легалізує порнографію ніби для дорослих. “Ніби” – тому що в законопроєкті не вказано, яким чином буде розрізнятися порнографічний контент для неповнолітніх і для повнолітніх.

Ми аналізували даний законопроєкт.

14 липня 2026 року Верховна Рада України прийняла його за основу.

Поки суспільство обговорює законопроєкт щодо посилення відповідальності за дитячу порнографію, головне ховається в пояснювальній записці. В ній пропонується декриміналізувати порнографічний контент повнолітнім. За красивим фасадом прав та свобод стоїть проста мета – запустити в Україні повноцінну порноіндустрію.

Верховна Рада в першому читанні підтримала законопроєкт, який нібито посилює відповідальність за виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії. На перший погляд – крок у правильному напрямку. Але диявол, як завжди, криється в деталях.

Метою законопроєкту, згідно з пояснювальною запискою, є “декриміналізація ввезення, зберігання, перевезення, виготовлення, пересилання, збуту та розповсюдження порнографічних творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм повнолітнім особам”.

Під гаслом захисту дітей нам фактично готують легалізацію в Україні порноіндустрії. Мова йде не про те, щоб ми вільно дивилися порно. Мова про те, щоб ми в ньому знімалися – як товар, як ресурс, як сировина для глобального ринку.

Це класичний маневр порнолобістів: під гаслами прав і толерантності відкрити нове поле для комерціалізації людського єства. Порно – це не еротика і не мистецтво. Це промислова фабрика де сексуальність зводиться до механічного спектру споживання та експлуатації, де людина перестає бути суб’єктом інтимної зустрічі й стає об’єктом, фрагментом, контентом, товаром.

Ще в античному світі чітко розрізняли ерос – піднесену пристрасть, що веде від краси тіла до краси душі та істини, і афродісію – природну фізіологічну потребу, яка, однак, залишалася в межах полісного порядку.

Сучасне порно не є ані тим, ані іншим. Воно не підносить і не задовольняє природно – воно виснажує, десенсибілізує мозок, руйнує реальні стосунки і перетворює тіло на товар. А без чіткого нормативного визначення порнографії та розмежування з еротикою як мистецтвом така «декриміналізація» відкриває двері для всього – включно з екстремальними формами (зоофілія, некрофілія, насильницьке порно).

Особливо небезпечно це для України в умовах війни, бідності та щоденного виживання. Країна, яка вже переживає демографічну катастрофу і втрату значної частини репродуктивного покоління, ризикує отримати додатковий інструмент для остаточної пролетаризації плоті. Замість повоєнного відновлення суспільства нам пропонують стати частиною глобального ланцюга постачання сексуального контенту.

Чинна криміналізація індивідуального виробництва порно справді стала корупційною годівницею, яку потрібно ліквідувати. Але не для того, щоб натомість створити легальний ринок сексуальної торгівлі людьми. Бо ніхто з тих, хто лобіює та голосує за декриміналізацію не говорить про механізми заборони порноіндустрії в Україні.

Тому здоровий глузд полягає як не в забороні всього, що тільки можна, так і не в сліпій його легалізації.

Сергій Чаплигін

Легалізували порно під виглядом боротьби з педофілією

Як Верховна Рада під шумок відставки уряду Свириденко переписала Кримінальний кодекс: проголосили боротьбу з дитячою порнографією, але насправді декриміналізували “доросле” кіно. Легалізували порно під виглядом боротьби з педофілією: які будуть наслідки цього “Троянського коня” для України?

В Україні вже десятиліттями існує потужний тіньовий ринок порнографії та сексуальних послуг. За оцінками правоохоронців та громадських організацій, значна частина цього бізнесу перебуває під “кришуванням” окремих співробітників органів правопорядку. Тому прихильники легалізації ринку сексуальних послуг давно висувають аргумент: треба вивести мільярди гривень з тіні і наповнити бюджет. А моральну сторону питання залиште собі: “цивілізований світ” уже давно не бачить в порнографії злочину, та й глядачів такого контенту в Україні багато, якщо вірити статистиці порно-сайтів.

14 липня 2026 року Верховна Рада прийняла за основу законопроєкт №15294 “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії”. Цікавий збіг обставин: саме в цей день парламент відправив у відставку уряд Юлії Свириденко. Але поки суспільство обговорювало політичні перестановки, народні депутати тихцем ухвалили один із найбільш неоднозначних законодавчих актів останніх років.

Офіційно закон позиціонується як жорсткий інструмент захисту малолітніх та неповнолітніх від сексуальної експлуатації. Про це – і в його назві. Однак під цим благородним фасадом ховається радикальна зміна державної політики щодо порнографії загалом. Фактично парламент запустив процес легалізації дорослого порно-контенту. І саме це, на нашу думку, головна історія дня.

Офіційна версія і те, про що мовчать

До ухвалення законопроєкту за основу переважна більшість публікацій та офіційних повідомлень зосереджувалася виключно на боротьбі з дитячою порнографією. Назва самого проєкту закону та його основний текст також створюють саме таке враження. Якщо прочитати тільки сам законопроєкт, то на перший погляд там справді йдеться переважно про посилення захисту дітей: жорсткіші покарання за збут порнографії неповнолітнім, примушування малолітніх, дії батьків чи педагогів тощо. І нібито нічого про легалізацію “дорослого” кіно.

Однак диявол, як завжди, криється в деталях. У пояснювальній записці до законопроєкту автори прямо і відверто пишуть про декриміналізацію: пропонується зняти кримінальну відповідальність за ввезення, зберігання, виготовлення, пересилання та розповсюдження порнографічних матеріалів між повнолітніми особами. Але, давайте чесно, багато хто з нас читає ті пояснювальні записки?

Після того, як законопроєкт №15294 взяли за основу, дедалі більше експертів і громадян почали звертати увагу на ключову зміну – повне переписування статті 301 Кримінального кодексу.

Раніше ця стаття встановлювала кримінальну відповідальність за будь-яке виготовлення, зберігання, перевезення, збут і розповсюдження порнографічних матеріалів. Тепер же кримінальне покарання зберігається лише за дії, пов’язані з неповнолітніми/малолітніми, а також за поширення матеріалів без згоди зображеної особи. Добровільні дії між повнолітніми фактично виводяться з-під кримінальної відповідальності.

Через це багато хто вважає, що справжня назва законопроєкту мала б звучати інакше – наприклад, “Про легалізацію дорослої порнографії та посилення відповідальності за сексуальні злочини проти дітей”. Бо саме такою є його сутність.

Що змінюється в статті 301 ККУ

Щоб зрозуміти масштаб змін, варто порівняти стару і нову редакцію ключової норми – статті 301 Кримінального кодексу.

Стара редакція (чинна до ухвалення змін) передбачала кримінальну відповідальність за: ввезення порнографічних матеріалів в Україну з метою збуту; їх виготовлення, зберігання, перевезення; збут і розповсюдження; примушування до участі у створенні.

Покарання коливалося від штрафу до позбавлення волі. Фактично під статтю підпадали майже всі форми роботи з порнографічним контентом, навіть якщо він створювався і поширювався виключно між повнолітніми.

Нова редакція кардинально змінює підхід. Тепер стаття 301 звучить так: Збут або розповсюдження порнографічних матеріалів неповнолітній особі, їх виготовлення з такою метою, а також дії без згоди зображеної особи – караються штрафом або позбавленням волі до 5 років. Те саме щодо малолітніх (до 14 років) – від 3 до 7 років позбавлення волі. Примушування повнолітньої особи до участі у створенні порно – від 3 до 8 років. Кваліфікуючі ознаки (повторність, група, великий дохід) – до 10 років.

Таким чином, добровільне виготовлення, зберігання, пересилання та розповсюдження порнографічних матеріалів між повнолітніми особами за їхньою згодою виводиться зі складу злочину. Кримінальна відповідальність залишається лише за наявності потерпілих – дітей або осіб, чия згода порушена.

Що саме нового вводить законопроєкт

Законопроєкт містить комплекс змін одразу до кількох статей:

Стаття 301 – повністю переписана. Замість загальної заборони порнографії – чітке розмежування: діти та відсутність згоди під забороною, решта – дозволено.

Стаття 301-1 (дитяча порнографія) – значно посилено строки покарання (до 10–15 років у тяжких випадках), додано відповідальність для батьків, опікунів, педагогів та медиків.

Стаття 301-2 – посилено відповідальність за видовищні сексуальні заходи за участю неповнолітніх.

Статті 302 і 303 – збільшено покарання за звідництво, утримання місць розпусти та сутенерство, якщо залучаються неповнолітні.

Окрім цього, вводиться поняття “великого розміру доходу” від таких злочинів (понад 200 неоподатковуваних мінімумів).

Які наслідки очікувати

Після остаточного прийняття закону в Україні: Відкрито працюватимуть OnlyFans-акаунти, вебкам-студії та порно-продакшн без ризику кримінального переслідування. З’явиться потужне лобі за подальшу лібералізацію, зокрема за легалізацію проституції. Держава фактично визнає: добровільний секс за гроші між дорослими – це приватна справа.

Багато експертів вважають, що цей законопроєкт – лише перший крок. Якщо сьогодні легалізували порно, то завтра постане питання: чому не легалізувати секс-роботу?

Отже, законопроєкт №15294 – класичний приклад подвійних стандартів законодавчої діяльності. Під гаслом захисту дітей парламент проводить радикальну лібералізацію у сфері моралі та сексуальних відносин. Чи виправдана така ціна “боротьби з педофілами”? Чи не перетвориться “троянський кінь” на повноцінну індустрію, яка принесе більше проблем, ніж податків?

ІА Антикорупційна правозахисна рада

Результати голосування вражають

Серед тих, хто проголосував “ЗА”:

Святослав Юраш – син Посла України у Ватикані

Софія Федина – українська співачка, телеведуча, політична і громадська діячка

Володимир В’ятрович – український історик, публіцист, політик, громадський діяч

Василь Вірастюк

та інші “видатні моральні авторитети”:

№ 20   від  14.07.2026 14:29:28     (15 сесія  9 скликання)

Поіменне голосування про проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії (№15294) – за основу

За – 231   Проти – 8   Утрималися – 3   Не голосували – 55   Всього – 297

Рішення прийнято

Комсомольці, які проголосували за легалізацію порнографії в Україні, мають стати відомими та засудженими.

Законопроєкт має бути розділений на два окремі: 1) посилення покарання за дитячу порнографію, 2) декриміналізація порнографії для повнолітніх. Друга частина має бути категорично відхилена.