Міністерство освіти і науки відкликало гриф із навчальної програми та посібника дисципліни “Комплексна сексуальна освіта” для учнів 1–11 класів. Також у відомстві створять робочу групу, яка підготує оновлену програму з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій. 

Про це повідомила Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій за підсумками засідання Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при МОН.

Як зазначили в ВРЦіРО, рішення ухвалили після детального вивчення змісту навчальної програми та посібника, а також зустрічі з їхніми авторами – представниками громадської організації “Дівчата”, які також долучилися до засідання.

Питання розглядали під час засідання Громадської ради, що відбулося 17 червня. У ньому взяли участь заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко, представники структурних підрозділів МОН, а також делегати Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій.

Джерело: НУШ

Питання впровадження сексуальної освіти у закладах загальної середньої освіти України вже багато років викликає суспільний резонанс і періодично повертається у публічний простір. Час від часу з’являється інформація про нові курси, програми чи пілотні проєкти, однак цілісної картини того, що саме і на яких підставах впроваджується, досі немає.

Водночас сама дискусія часто зводиться до вузького розуміння теми – як передачі знань про сексуальність і фізіологію. У такому підході випадає значно ширший контекст формування особистості, цінностей і моделей поведінки. Саме тому, на нашу думку, коректніше говорити не про сексуальну освіту дітей, а про СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ, розглядаючи сексуальність як його складову.

І саме статеве виховання має бути необхідною частиною освітнього процесу, адже йдеться не лише про знання, а про формування відповідального ставлення до себе та інших. Водночас викликає занепокоєння підхід, за якого питання сексуальності подаються у відриві від контексту сім’ї, шлюбу та відповідального батьківства.

Сексуальність людини включає біологічні, психоемоційні, соціокультурні та духовні аспекти. Для гармонійного розвитку важливо розглядати їх у взаємозв’язку, а не ізольовано. У цьому контексті статеве виховання доцільно розуміти як процес формування зрілої ідентичності, навичок взаємодії та відповідального ставлення до власного здоров’я і майбутньої сім’ї.

Стан впровадження та зміст курсів сексуальної освіти

Щоб розібратися у фактичному стані впровадження відповідних програм, ми надіслали запит до Міністерства освіти і науки України з проханням надати перелік навчальних програм і посібників у сфері статевого та сексуального виховання. Державна установа «Український інститут розвитку освіти» повідомила, що у власному каталозі такі матеріали відсутні, і переадресувала нас до каталогу ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». У каталозі ІМЗО зафіксовано три посібники з грифом «Схвалено для використання в освітньому процесі»:

• «Основи репродуктивного та сексуального здоров’я» (2022, ГО «Дівчата»);
• «Комплексна сексуальна освіта» (2024, ГО «Дівчата»);
• «Безпечне життя – безпечне кохання» (2024).

Усі вони належать до варіативного складника освітнього процесу – тобто не є обов’язковими, але можуть використовуватися у школах за ініціативи адміністрації навчального закладу чи батьків. Перші два посібники видані феміністичною громадською організацією «Дівчата» за донорські кошти міжнародних фондів.

У відкритому доступі поширювалась інформація про пілотне впровадження курсу «Комплексна сексуальна освіта» у школах Києва, Київської та Полтавської областей у 2024/2025 навчальному році. Зокрема, на власному сайті ГО «Дівчата» зазначають, що пілот охопив 20 закладів освіти, а вчителі проводили заняття в межах цього курсу. А відтак нас особливо зацікавив зміст цих навчальних матеріалів.

Програма факультативного курсу ГО «Дівчата» «Комплексна сексуальна освіта» розрахована на учнів віком від 6 до 17 років. Розглянемо її зміст за віковими групами.

1-4 класи.
У програмі для початкової школи передбачено зокрема й таку тему «Просто про сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність» (№7). Серед ключових понять: «сексуальна орієнтація», «гендерна ідентичність», «гендерне розмаїття». У темі №2 для тієї ж вікової групи до ключових понять включено: «ерекція», «еякуляція», «вагіна», «пеніс». При цьому теми дружби і кохання програма відносить до 5–11 класів – тобто вони чомусь у програмі стоять пізніше, ніж питання сексуальних девіацій і сексуальних практик.

5-8 класи.
У темі №7 для учнів 5-8 класів продовжуються зусилля з метою впровадження в освітній процес гендерної ідеології і девіантних сексуальних практик. Серед ключових понять подано такі терміни, як «цисгендер», «трансгендер», «небінарна людина», «гендерна флюїдність». Серед задекларованих результатів навчання для учнів 1-11 класів (с. 19 програми) зазначено необхідність розуміння питань «сексуальності у різному віці, першого сексу, насолоди та критеріїв гарного сексу».

9-11 класи.
Заняття 4.4 має назву «Мій перший раз». Як зазначають автори програми, завдання – сформувати розуміння відповідальності за початок статевого життя та орієнтацію в питаннях, які варто обговорити з партнером/-кою перед першим сексуальним контактом. Але й тут не обійшлося без просування одностатевої сексуальної практики в уми і свідомість школярів. Заняття 12.2 серед ключових понять містить: «стадії прийняття гомосексуальної орієнтації», «камін-аут», «гомофобія».

Голова ГО «Варта життя», магістр психології, сексолог і педагог Марія Єршова у своєму висновку зазначає: зміст програми «Комплексна сексуальна освіта» не повною мірою враховує вікові особливості дітей і логіку їхнього психосексуального розвитку. За її словами, формування сексуальності відбувається поетапно – від платонічної до романтичної і лише потім сексуальної стадії. Ігнорування цієї послідовності може ускладнити здатність до побудови глибоких стосунків у майбутньому. Окремі формулювання у матеріалах програми «Комплексна сексуальна освіта», де секс подається як питання особистої готовності, можуть сприйматись як нормалізація ранньої сексуальної активності. Також експерт наголошує: формування сексуальності триває до 20-25 років, тому обговорення так званої сексуальної орієнтації з підлітками потребує особливо обережного підходу.

Джерело: Всі разом!

Нагадуємо, що в Україні є навчальна програма здорового статевого виховання “Шлях до зрілості людини”, схвалена до використання в освітньому процесі (Протокол № 1 від 20.03.2024 року).

Програма “Шлях до зрілості людини” для 5-9 класів ЗЗСО України спрямована на гармонійний психологічний, соціальний та емоційний розвиток підлітків, з акцентом на виховання відповідальності, зокрема у сферах статевого життя та взаємин. Програма передбачає формування у молоді високого рівня етико-психологічної та психосексуальної культури, а також мотивацію для відповідальної міжстатевої поведінки. В основі програми лежать: пошук та прийняття власної ідентичності, повага до особистості та її внутрішнього світу, орієнтація на створення гармонійних взаємин, шанобливе ставлення до життя від зачаття до природної смерті.

Навчальна програма вже використовується у таких закладах освіти України:

Іванківський ліцей Бориспільської міської ради Київської області (на 2024/2025 навчальний рік),

Староугринівський ліцей Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області (на 2024/2025 навчальний рік),

Гімназія №3 Шепетівської міської ради Шепетівського району, Хмельницької області (2025/2026 н.р.)

Наразі готується до друку навчальний посібник “Шлях до зрілості людини” для 5 класу.

Посібник є першим в історії української освіти підручником зі статевого виховання, важливість якого тепер часто озвучується в освітньому та мас-медійному просторах. Він містить практичний матеріал для учнів 5 класу у таких сферах як: репродуктивне здоров’я, національно-патріотичне виховання, сімейні цінності, відповідальне батьківство та материнство, психологія взаємовідносин. Підручник базується на здобутках філософії, педагогічної, психологічної, культурологічної наук, утверджує повагу до людської гідності від зачаття до природної смерті, до протилежної статі, до прав і свобод людини, виховує статеву зрілість, почуття взаємоповаги й взаємодопомоги, здатність до конструктивної взаємодії учнів між собою та з дорослими; формує в учнів активну громадянську позицію, патріотизм, повагу до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій з урахуванням вікових особливостей п’ятикласників. Дитина вчиться усвідомлювати свою ідентичність як представника статі, роду, народу, людства.

Посібник ґрунтується на християнських ціннісних орієнтирах, прописаних у Державному стандарті базової середньої освіти: повага до особистості учня та визнання пріоритету його інтересів, досвіду, власного вибору, прагнень, ставлення у визначенні мети та організації освітнього процесу, підтримка пізнавального інтересу та наполегливості; забезпечення рівного доступу учня/учениці до освіти без будь-яких форм дискримінації учасників освітнього процесу; дотримання принципів академічної доброчесності у взаємодії учасників освітнього процесу та організації всіх видів освітньої діяльності; становлення вільної особистості учня/учениці, підтримка його/її самостійності, підприємливості та ініціативності, розвиток критичного мислення та впевненості в собі; формування культури здорового способу життя дітей підліткового віку, створення умов для забезпечення їхнього гармонійного фізичного та психічного розвитку, добробуту; створення освітнього середовища, в якому забезпечено атмосферу довіри між учасниками освітнього процесу; утвердження людської гідності, чесності, милосердя, доброти, справедливості, співпереживання, взаємоповаги і взаємодопомоги, поваги до прав і свобод людини, здатності до конструктивної взаємодії учнів/учениць між собою та з дорослими; формування в учнів/учениць активної громадянської позиції, патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, державної мови; плекання в дітях підліткового віку любові до рідного краю, відповідального ставлення до довкілля.

Посібник ґрунтується на наукових засадах, наповнений практично необхідними знаннями, використовує сучасні методи інтерактивного навчання, відповідає на виклики, які стають перед дітьми сьогодні і в майбутньому. Зокрема це стосується кібербулінгу, секстингу, зловживання дітьми. Він формує в учнів необхідні життєві навички, що дають безпеку та психоемоційний добробут у дорослому житті.

АВТОРИ ПІДРУЧНИКА.

Артеменко Світлана Станіславівна – магістр філології, за спеціальністю “Українська мова та література”, етнограф.

Горгота Олеся Богданівна – кандидат філософських наук, правознавець, управлінець навчальними закладами.

Гридковець Людмила Михайлівна – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Київського інституту бізнесу та технологій, доцент Інституту екології, економіки і права, Голова Української Асоціації Християнської Психології, Голова Наукової Ради ГО “За життя та гідність людини”, член Національної Асоціації Сексології та Сексуальної Медицини, Член Асоціації психологічного консультування та травматерапії, член ГО “Асоціація ЕМДР в Україні – фахове об’єднання зі спеціальної травматерапії”, травмотерапевт, казкотерапевт. Автор понад 130 наукових праць, 15 посібників.

Єршова Марія Олексіївна – педагог, практичний психолог, тренер зі статевого виховання, сексолог, член Української Асоціації Християнської Психології.

Пена Оскар Альберто Рамон (Аргентина) – ліценціат Богословських наук (Римський Університет “Анджелікум”), практичний психолог (Прикарпатський Університет ім. Стефаника), психолог ГО “Культурно-просвітницький центр Владика Софрон Дмитерко”.