
Підручник «Шлях до зрілості людини» для здобувачів освіти 5 класу закладів загальної середньої освіти за навчальною програмою курсу за вибором «Шлях до зрілості людини» 5-9 класи для закладів загальної середньої освіти (надано гриф “Схвалено для використання в освітньому процесі” рішенням експертної комісії з психології та педагогіки ІМЗО від 20.03.2024 року протокол №1, зареєстрований у Каталозі надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам за №7.0003-2024).
Підручник базується на здобутках філософської, педагогічної, психологічної, культурологічної наук, утверджує повагу до людської гідності від зачаття до природної смерті, до протилежної статі, до прав і свобод людини, виховує статеву зрілість, почуття взаємоповаги й взаємодопомоги, здатність до конструктивної взаємодії учнів між собою та з дорослими; формує в учнів активну громадянську позицію, патріотизм, повагу до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій з урахуванням вікових особливостей п’ятикласників.
Підручник складається з розділів: “Життя людини як безцінний дар та фундаментальна цінність”, “Самоідентифікація особистості та її установки”, “Сім’я та сімейні цінності”, “Взаємна повага. Психологія міжособистісних відносин” – і має таке змістовне наповнення: прийняття учнем краси власної та протилежної статі; розкриття цінності людського життя; формування в учня позитивного й відповідального ставлення до сім’ї, сімейних цінностей; усвідомлення учнем важливості суб’єкт-суб’єктної взаємодії взагалі, та статево-орієнтованої, зокрема, на засадах спільного суб’єкт-суб’єктного взаємного дарування.
Протягом багатьох років загальна система виховання, школа зокрема, орієнтувалися на абстрактну дитину без урахування її статевих, психологічних особливостей. Ігнорування цього скерувало виховний процес на розвиток “усередненої істоти”. Мало уваги приділялося підготовці дітей до виконання тих специфічних обов’язків, які постануть перед ними у дорослому житті. Для багатьох з них сімейні обов’язки виявилися важким тягарем, що призвело до збільшення конфліктних сімей, розлучень.
Сьогодні роль закладів освіти щодо статевого виховання молоді якісно змінюється. Програма статевого виховання спрямована на формування у молоді:
усвідомлення себе представником своєї статі, що підтримує самооцінку й почуття самоповаги, впевненість і потенціал самореалізації;
необхідних навичок спілкування й взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення щодо міжстатевих відносин;
здатності й прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням статевої належності;
“соціальної” відповідальності у взаєминах між статями, переконання, що й в інтимних стосунках людина не є незалежною від суспільства;
прагнення мати міцну, дружну сім’ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: народження дітей, рівноправність батька й матері в сім’ї; свідоме й відповідальне ставлення до виховання дітей.
[Лещук Н.О. Статеве виховання і репродуктивне здоров’я підлітків та молоді: навч. посіб. / Н. О. Лещук, Ж. В. Савич, О. А. Голоцван, Я. М. Сивохоп. — К., 2014. — 136 с.]
“Виховний ідеал – це є образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися педагог, виховуючи молоде покоління… Загально-европейський виховний ідеал, як і вся європейська культура має два джерела: класичну греко-римську культуру і християнство” [с. 41].
“Євангельський ідеал людини має на собі печать вічности. Він не залежить від умов часу, не міняється в зв’язку зі змінами в політичному й соціальному житті народів. Він має вселюдський характер, не є витвір якоїсь нації, а є керівництво в житті й поведінці всіх людей, незалежно від того, в якій країні вони живуть, до якої нації належать” [с. 88].
“Національний ідеал людини всякого народу має свою історію… Людина, як моральна і суспільна істота, не могла жити без певного уявлення про те, якою вона мусить бути ” [с. 112].
[Ващенко Григорій. Виховний ідеал. Підручник для Виховників, Учителів і українських Родин. Друге видання. В-во Центральної Управи Спілки Української Молоді. Брюссель – Торонто – Нью-Йорк – Лондон – Мюнхен. – Записки виховника. Ч.2-3-4. Січень–вересень 1976р.]
Розділ 1. Життя як безцінний дар та фундаментальна цінність (8 год)
Отримує уявлення: Про життя людини як беззаперечну цінність і найскладнішу форму існування. Про неповторність кожної особистості. Про феномен появи нового життя. Про сутність людини.
Розуміє: Цінність життя. Важливість любові для отримання доброго результату. Важливість кожного. Важливість розуміти себе, дбати про себе, своє тіло.
Усвідомлює: Власну унікальність і неповторність. Відокремлює власні потреби і потреби інших людей.
Вступ. Ознайомлення з особливостями курсу. Мета і завдання курсу. Особливості курсу.
Тема 1. Моє життя є дивовижним!
Цінність життя. Властивості життя.
Тема 2. Кожна людина – унікальна і неповторна.
Власна унікальність і неповторність. Особистість. Важливість кожного.
Тема 3. Унікальність людини.
Феномен появи нового життя. Унікальність і неповторність кожної людини.
Тема 4. Моє тіло. Я дбаю про гігієну. Зрозуміти себе та інших.
Важливість розуміти себе, дбати про себе, своє тіло.
Презентація “Властивості життя”.
Бесіда (діалог) щодо унікальності та неповторності кожної людини.
Робота в групах щодо унікальності кожного.
Мозковий штурм: “Як я дбаю про себе?”
Створення творчого проєкту “Я – важливий. Ти – важливий”.
Розділ 2. Самоідентифікація особистості та її установки (7 год)
Розуміє: унікальність, неповторність важливість кожної людини для родини, держави, людства.
Усвідомлює: важливість власного життя для себе, батьків, суспільства.
Визначає: культурні цінності українського народу.
Вміє: Поважати себе, батьків, старше покоління, інших людей, природу. Застосовувати навички позитивного спілкування в родині і з друзями.
Тема 5. Людина як представник родини, роду, народу.
Поняття родина, рід, народ. Я у цьому світі.
Тема 6. Багатство культурно-історичного досвіду побудови української сім’ї.
Формування та накопичення культурних цінностей української сім’ї.
Тема 7. Родина – спільнота любові.
Зустріч поколінь. Члени родини. Взаємовідносини та спілкування у родині. Формування позитивного мікроклімату.
Повага до себе, батьків, бабусь, дідусів, інших членів родини.
Тема 8. Релігійні, національні та регіональні свята, які збагачують нашу ідентичність.
Свято у родині. Підготовка та традиції святкування.
Бесіда (діалог) щодо існуючих поглядів на ідентифікацію людини як представника родини, роду, народу.
Робота в групах над визначенням культурних цінностей українського народу.
Дискусія щодо формування позитивного спілкування в родині.
Проєкт “Традиції святкування у моїй родині”.
Розділ 3. Сім’я та сімейні цінності (6 год)
Розуміє: щоденні прояви батьківського/материнського дарування.
Усвідомлює: Значення милосердя і любові у стосунках батьки-діти, діти-батьки.
Знає: літературні приклади краси материнського образу.
Розрізняє: власні вчинки та вчинки рідних за їх моральною чи аморальною спрямованістю.
Вміє: визначити та втілити власну стратегію доброчинності.
Тема 9. Сім’я як перша спільнота.
Поняття сім’я, спільнота. Члени сім’ї.
Тема 10. Взаємодія батьків та дітей.
Любов – основа взаємозв’язків та доброзичливих стосунків у сім’ї.
Тема 11. Сімейне життя як дарування батьківської/материнської любові.
Сила батьківської/материнської любові. Значення сім’ї в житті людини. Прагнення робити добрі вчинки для сім’ї.
Образ української жінки в художній літературі. Образ чоловіка в художній літературі.
Тема 12. Спільне проживання та побут сім’ї, взаємодопомога та взаємоповага.
Вміння розділяти радість і смуток з рідними, бути щедрими і співчутливими.
Доброчинність і взаємодопомога у сім’ї.
Тема 13. Сімейні події, свята.
Традиції відзначення важливих подій та свят у колі сім’ї.
Роль традицій та звичаїв у формуванні глибоких взаємин.
Наведення прикладів з художньої літератури, суспільного досвіду, повсякденного життя, найближчого оточення, власного досвіду – щодо образів матері та батька.
Пошук і аналіз відповідних ситуацій щодо сімейного співжиття батьків та дітей.
Розділ 4. Взаємна повага. Психологія міжособистісних взаємин (9 год)
Знає: Традиційні форми комунікацій між хлопцями і дівчатами. Основні емоції людини, різницю між проявами емоцій та почуттів.
Розуміє: Систему взаємодії: вчинок – відповідальність. Важливість слова в житті людини і про його вплив.
Усвідомлює: Значення стереотипів у сприйманні образу чоловічості і жіночості. Важливість здорової емоційної реакції на різні життєві ситуації.
Визначає: важливість власного життя.
Вміє: Ідентифікувати себе за статевою ознакою. Використовувати власну біологічну карту. Налагоджувати позитивні комунікації з однолітками своєї та протилежної статі. Застосовувати елементарні навички саморегуляції. Пояснити співрозмовнику його неповторність та важливість. Налагоджувати позитивні комунікації з однолітками своєї та протилежної статі. Ідентифікувати прояви різних емоцій.
Характеризує ознаки біологічного годинника у хлопчиків та дівчаток.
Тема 14. Я – хлопчик, я –дівчинка.
Які дівчата? Які хлопці? Ідентифікація себе за статевою ознакою. Ознаки біологічного годинника у хлопчиків та дівчаток.
Тема 15. Спільнота дівчат, спільнота хлопців.
Налагодження позитивної комунікації з однолітками обох статей. Побудова дружніх стосунків.
Система взаємодії: вчинок – відповідальність.
Тема 16. Взаємодія між хлопцями та дівчатами в українському етносі, у піснях та традиціях.
Традиційні форми комунікацій між хлопцями і дівчатами для українського народу.
Тема 17. Дружба і товариськість. Симпатія та закоханість.
Дружба і товариськість, відмінності між поняттями. Поява симпатії та почуття закоханості.
Тема 18. Мистецтво спілкування.
Важливість слова в житті людини і його вплив.
Тема 19. Емоції та почуття.
Вміння проявляти різні емоції (у тому числі гніву, страху, суму).
Основні емоції людини, різниця між проявами емоцій та почуттів.
Важливість здорової емоційної реакції на різні життєві ситуації.
Мозковий штурм на тему “Дівчата-хлопці. Спільне та відмінне. Стереотипи.”
Бесіда (діалог) про дружні стосунки.
Наведення прикладів взаємодії між хлопцями і дівчатами в українській культурі (на основі художньої літератури, народної творчості, історичних фактів).
Складання карти “Емоцій та почуттів людини”.
Робота в групах щодо адекватного реагування на стресову ситуацію/регуляція сильних почуттів.
Відтворення критичної ситуації для прояву емоцій. Обговорення.