Стамбул офіційно вийшов зі Стамбульської конвенції

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган підписав указ про вихід із Стамбульської конвенції, підписаної в 2011 році. Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на турецьке державне інформагентство Anadolu.

Міністр у справах сім’ї, праці та соціальних служб Зехра Зумрут Сельчук заявила, що права жінок гарантовані внутрішнім законодавством Туреччини, особливо в Конституції.

За її словами, турецька правова система є “достатньо динамічною та потужною”, щоб впроваджувати нові норми відповідно до потреб.

Як наголосила міністр, насильство над жінками є злочином проти людства, і що Туреччина рішуче продовжить боротьбу з насильством за принципом “нульової толерантності”.

Директор з комунікацій Фареттин Алтун заявив, що Туреччина рішуче продовжує свою боротьбу за те, щоб жінки більше брали участь у соціальному, економічному, політичному та культурному житті.

Дане рішення було прийняте через гендерне питання, питання сексуальної орієнтації та інші сумнівні терміни та неоднозначні поняття, що грають на руку ЛГБТ, а також через неефективність конвенції.

Так, незважаючи на підписання у 2011 році угоди, яка зобов’язує запобігати та переслідувати за домашнє насильство та сприяти рівності, у Туреччині за 2019 рік було скоєно 474 вбивства жінок, що вдвічі більше, ніж у 2011 році.

Тобто, ми бачимо, що ратифікація даної конвенція не дала очікуваного результату і щорічна кількість жертв насилля, на прикладі Туреччини, подвоїлась в два рази!

Як повідомлялося раніше, заступник голови правлячої  партії Туреччини «Партії справедливості та розвитку» Нуман Куртулмуш заявив, що рішення про підписання Стамбульської конвенції було помилковим.

«Я заявляю, як людина, яка прочитала Стамбульську конвенцію неодноразово, я також читав та працював над її англомовним форматом. Підписання Стамбульської конвенції було дуже неправильним», – сказав він у телевізійному інтерв’ю.  Він зазначив, що уряд може розглянути можливість денонсації конвенції.

«У цій конвенції є два питання, які ми не схвалюємо. Перше – гендерне питання, а друге – питання сексуальної орієнтації. Є й інші суперечливі питання, але ці два поняття є дуже сумнівними та грають на руку ЛГБТ», – повідомив Куртулмуш.

Якби вам хтось сказав – підтримай чудову міжнародну конвенцію, яка позбавить твоїх дітей статі, буде з молодших класів навчати їх, що хлопчик може насправді бути дівчинкою або трансгендером і т.д. і варто пробувати різні образи, що секс хлопчика з хлопчиком та різні сексуальні експерименти це круто, заборонить батькам заважати дітям експериментувати зі своїм гендером, бо це гендерне насилля, ліквідує сім’ю, як союз чоловіка та жінки і тому подібне, то скоріше б за все більшість людей в Україні би відкинуло таку ініціативу.

Є різні види небезпек: одні видно зразу, інші – приховані, але найбільш небезпечні часто схожі на деякі міжнародні документи та закони, які під 99 % чудових ініціатив приховують щось згубне. Це як бочка меду та ложка дьогтю. (99 відсотків документу це один мед, а далі бах і дьоготь. І на початку здається – та ну, це ж так смачно має бути, але проходить трохи часу і ми розуміємо, що солоденьке стало жахливим, але вже пізно.

Так само сьогодні виглядає питання із Стамбульською конвенцією. Нас всі запевняють, що ця конвенція для боротьби з домашнім насиллям! Хороша мета? Чудова. Мають християни підтримувати боротьбу з насильством? Звичайно! Тоді подивіться, яка назва в Стамбульської конвенції – конвенції Ради Європи  “Про запобігання та протидію насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами”. Після прочитання назви у більшості рука мабуть тягнеться проголосувати за ратифікацію.

Однак, є гірка правда, яка складає може 1 % конвенції і перекреслює те добре, що там зазначено. Це ціна документу – стать ваших дітей! Бо конвенція міняє її на гендер і зобов’язує всі держави, що ратифікували її – привести своє законодавство у відповідність з нею. Конвенція вище законів України. Якщо вона ратифікована, то вона обов’язкова до виконання! Звичайно, що питання заміни статі на гендр буде відбуватись поступово, можливо протягом кількох років, щоб суспільство звикло до цієї думки.

Джерело: Собор