Міф про “ЛГБТ-учнів” наполегливо просувають в українське освітнє середовище

Останнім часом український мас-медійний простір надто пожвавився, просуваючи суспільно-політично міфи про “ЛГБТ-підлітків”, “ЛГБТ-учнів”, “ЛГБТ-дітей”. При цьому відкидаються наукові, психолого-педагогічні основи та чинне українське законодавство про освіту. Вважаємо це прямою пропагандою ЛГБТ-руху в Україні серед неповнолітніх.

Київ. 16 березня. УНІАН. ГО-грантожери – “Терго”, “Студена” – заявляють про необхідність створення в школах “простору почутості” для “ЛГБТ-учнів”. На прес-конференції представники презентували результати “Національного дослідження шкільного середовища в Україні”, що не має під собою жодного наукового підґрунтя, але претендує на загальну значущість у сфері психології, освіти, права. Сутність даної “американської методології”, перекладеної на українську та російську мови, залишається таємницею.

Як стверджують представники вищенаведених громадських організацій, згідно з цією методологією проводилося “дослідження” з травня по вересень 2020 року серед українських учнів. “Умовою участі в цьому дослідженні було те, щоб діти навчались в українській школі протягом 2019-2020 навчального року, а також що вони ідентифікують себе як лесбійки, геї, бісексуали або негетеросексуальні люди, або люди з трансгендерною ідентичністю [яким чином відбулася ідентифікація – залишається незрозумілим]”, – зазначила представниця “Терго”.

За її словами, “щоб виправити ситуацію, потрібно інформувати школярів, батьків, освітян” через тренінги, семінари, курси підвищення кваліфікації. І “в кожній школі мають бути дорослі люди, які відкрито підтримують ЛГБТ-спільноту”. ГО “Терго”, за словами його представниць, співпрацює з Міністерством освіти, і через нього проводять тренінги. Зараз їх проводять через особисті контакти або через інститути підвищення кваліфікації вчителів (!!).

Нагадаємо, 1-5 березня 2021 року газета “Всеосвіта” провела “Онлайн-марафон для педагогічних працівників «Толерантна освіта – запорука здорового суспільства»” з метою “розвінчати міфи, що склалися навколо ЛГБТ-груп”. На цьому заході було презентоване «Національне дослідження», що проводила ГО “Точка опори” за підтримки такої американської ГО GLSEN (Gay, Lesbian & Straight Education Network) в Україні у 2016-2017 навчальному році. Самі представники “Всеосвіти” зізнаються, що це не наукове дослідження, але наполегливо поширюють його у науковому середовищі. Таким чином формуючи хибні засновки для висновків науковців та психологів у майбутньому.

Вищенаведене дослідження “за американською методологією” прямо порушує Закон України “Про освіту”, зокрема, в частині визнання академічної доброчесності (ст. 42). Нагадаємо,серед порушень академічної доброчесності: фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях; фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень; обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу.

Що говорять психологія та право про використання таких понять як “ЛГБТ-учень” чи “ЛГБТ-підліток”.

По-перше, таких термінів у науковій психології просто не існує. По-друге, підліток у своєму пубертатному періоді проходить психосексуальне дозрівання, формує власну статевість до зрілості у 18 років. Тож, коли підліток говорить “я – гей”, не потрібно сприймати це “за чисту монету”, не варто поспішати приймати його “таким, яким він є”. Тому що підліток до 18 років як мінімум ще не знає остаточно “яким він є”, його уявлення про себе ще формуються, є змінними, чуттєвими до впливів оточуючого середовища (сім’я, однолітки, представники протилежної статі, мас-медіа тощо).

Наведемо п’ять юридично-правових аргументів, чому не існує “ЛГБТ-підлітків” та “ЛГБТ-учнів”.

  1. Суспільно-політичний рух ЛГБТ виник у 70х роках ХХ століття у США з метою просування власної ідеології у суспільстві, своїх представників – до влади. Цей рух має на меті руйнування світоглядних підвалин традиційного суспільства та реалізацію пунктів свого політичного маніфесту.
  2. Перший пункт політичного маніфесту ЛГБТ: узаконення одностатевих партнерств. Не “free love”, а саме правова заміна шлюбу на партнерство, сім’ї – на співіснування “опікун1” / “опікун2”. Шляхом внесення змін до чинного законодавства, Основного закону, Міжнародних договорів.
  3. Другий пункт політичного маніфесту ЛГБТ: усиновлення дітей одностатевими партнерами. Таким самим шляхом внесення змін до чинного законодавства.
  4. Третій пункт політичного маніфесту ЛГБТ: відкритий доступ до репродуктивної медицини. Сурогатне материнство, штучні матки тощо. Через співпрацю з фармацевтичною індустрією та знову ж таки внесення змін до чинного законодавства. Хоча Україна вже стала легальним “розплідником” для зарубіжних одностатевих партнерств. Дітьми торгують, як кажуть, “гроші не пахнуть”.
  5. Логічне запитання: до чого вищевикладеного діти? Учні, підлітки, неповнолітні? Згідно з чинним українським законодавством, у шлюб законно можна вступати з повноліття, окрім випадків ранньої вагітності (гомосексуалістам це не загрожує). Згідно з чинним українським законодавством, усиновлювати дітей можна лише досягнувши зрілого дорослого віку, маючи роботу, житло, певне забезпечення. Згідно з чинним українським законодавством, доступ до репродуктивної медицини також неможливий до досягнення повноліття.

Отже, “ЛГБТ-неповнолітні” – це міф, що поширюється з єдиною метою – збільшити кількість прихильників ЛГБТ-ідеології, передусім у шкільному середовищі. А це є прямою пропагандою.

Олеся Горгота, кандидат філософських наук, правознавець