В Україні за останні півтора року здійснюється друга спроба легалізації порнографії.
18 серпня 2023 р. на сайті Парламенту був зареєстрований Законопроєкт 9623 “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення свободи від втручання в приватне життя людини”. Одним з головних авторів й ініціаторів законопроєкту був народний депутат від парламентської фракції «Голос» Ярослав Железняк. Автори законопроєкту заявляли, що після ухвалення очікується зменшення корупції та витрат часу правоохоронних органів на переслідування осіб за суспільно безпечні діяння та покращення ефективності боротьби з розповсюдженням порнографії без згоди особи, яка у ній зображена, а також екстремальної порнографії та посилення запобіжників розповсюдження порнографії серед неповнолітніх. Цей законопроєкт прийняти не вдалося.
11 листопада 2024 р. Ярослав Железняк повідомив, що у Верховній раді зареєстрували доопрацьований проєкт Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення його окремих положень про кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності” вже під номером 12191.
У Пояснювальній замітці до цього проєкту Закону зазначається, що “необхідним є посилення захисту малолітніх та неповнолітніх осіб у питаннях збуту серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, примушування їх до участі у створенні предметів порнографічного характеру та відповідне посилення кримінальної відповідальності за такі кримінальні діяння.”
Однак при детальному аналізі розгортається трохи інша картина. На сьогоднішній день 301 стаття Кримінального кодексу передбачає покарання за ввіз в Україну творів, зображень чи інших предметів порнографічного характеру. Згідного нового законопроєкту (ст.301 п.1) пропонується карати, якщо подібна продукція ввозиться з метою розповсюдження серед неповнолітніх. Відповідно до цих змін, виникає запитання: чи розроблений механізм беззаперечного визначення мети ввозу порнографічних матеріалів? Яким чином планується це контролювати? Маємо констатувати, що в кращому випадку це стане відомим за фактом залучення неповнолітніх і лише у випадку, якщо це оприлюдниться, бо далеко не всі злочини розкриваються.
Статтю 301 п.1 пропонується викласти з приміткою, яка заслуговує на увагу (кого ж вона захищає?): “У цій статті одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем або технологій слід вважати умисним, якщо доведено, що особа усвідомлювала, що у такий спосіб вона отримає доступ до дитячої порнографії (наприклад, доведено, що особа отримала доступ повторно або шляхом внесення плати тощо).”
Зазначена мета – посилення захисту малолітніх та неповнолітніх осіб, теж викликає сумнів, оскільки кримінальне покарання у новій редакції послаблене. Що чітко видно у порівняльній таблиці, розміщеній нижче.
До прикладу, за ввезення порнографічних матеріалів для розповсюдження серед неповнолітніх раніше передбачалося покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на термін до 5 років. Зараз пропонується суттєво збільшити штраф, застосовувати арешт на термін до 6 місяців або обмеження волі на термін до 3 років.
За повторні дії передбачалося покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 7 років. Пропонується – обмеження чи позбавлення волі на термін до 5 років. Заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю скасовано абсолютно. Ця норма прибрана і з пункту 4 (щодо примушення неповнолітньої особи до участі у створенні порнографічного контенту).
Отже новий законопроєкт пропонує суттєво збільшити адміністративну відповідальність за розповсюдження матеріалів порнографічного характеру і значно зменшити кримінальну відповідальність. Так кого саме покликаний захищати законопроєкт?
Автор: Марія Єршова
