Законопроєкт №13597 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації» пропонує внести зміни до Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” від 2013 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014
Хоча адепти гендерної ідеології постійно посилаються на цей Закон, проте він не містить жодного слова про гендер. Натомість надає зрозумілі українському суспільству вказівки заборони дискримінації: “дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними”.
Як бачимо, тут немає нічого, що стосується лгбт-руху. Автори законопроєкту №13597 вирішили змінити ситуацію, вважаючи це визначення дискримінації та покарання за неї – застарілими. Очевидно, мають політичне замовлення зарубіжних грантодавців. Очікуваний крок. Цей Закон України – “слабке місце” представників гендерної ідеології в Україні.
Отже, що вони пропонують.
ЗАКОНОПРОЕКТ №13597 – ЗАГРОЗА ДЛЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І СВОБОДИ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ
Ініціатори законопроекту №13597 – народні депутати Олена Шуляк, Олександр Бакумов, Арсеній Пушкаренко та інші. Всього – понад 50 депутатів-співавторів. Розглядає наразі цей законопроєкт №13597 Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності (голова – Іонушас С. К.).
Головна мета цієї законодавчої ініціативи визначена в його пояснювальній записці «…врегулювання механізму реагування на злочини, вчинені з мотивів нетерпимості за такими ознаками, як сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, стан здоров’я», «з метою наближення національного законодавства до стандартів Європейського Союзу у сфері дотримання прав людини». Як це працює в ЄС і чи дійсно там лише про злочини, розглянемо нижче. Законопроект №13597 додає у список охоронюваних законом такі характеристики, як сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність (СОГІ), ставлячи СОГІ в один список з релігійними та іншими переконаннями.
Найнебезпечнішою зміною є введення законопроєктом №13597 відповідальності за дії, чи навіть просто слова, а може навіть і думки, які не мають жодних наслідків. Зокрема пропонується включити абсолютно нову статтю до Кодексу про адміністративні правопорушення – 188-58: «Діяння, не поєднані з насильством або погрозою його застосування, що призвели до дискримінації особи чи групи осіб» і за це передбачається штраф у розмірі від 1700 до 10200 грн та інші адміністративні санкції. Важливо, що найвищий розмір штрафу застосовується не лише до посадових чи службових осіб, але й до суб’єктів підприємницької діяльності, якими є і ФОП, і ТОВ і інші юридичні особи, в тому числі медіа, крім релігійних та громадських організацій, які не є суб’єктами підприємництва.
Дискримінацією законопроєкт №13597 вважає ситуацію, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, інвалідності, стану здоров’я, етнічного, національного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Це поняття і зараз є у законі, однак, до ознак / характеристик особи, яку дискримінують, додано ознаки СОГІ та стан здоров’я, а також введено поняття порівняння не лише з окремими особами, але й з групами осіб.
Крім того, законопроєкт вводить в статтю 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» поняття «нетерпимість» і дає таке визначення: «нетерпимість – відкрите, упереджене, негативне ставлення стосовно особи та/або групи осіб відмінними за їх такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, стан здоров’я, етнічне, національне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або іншими ознаками».
За нетерпимість безпосередньо відповідальність не передбачена, проте це поняття додано у обтяжуючі ознаки при визначенні покарання за вчинення правопорушень.
Як вже зазначалось, такі зміни можуть призвести до конфлікту між свободою віросповідання та недискримінацією через сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. Адже якщо релігійна організація (незалежно від конфесії і деномінації) відповідно до церковних канонів не сприймає можливість різноманіття СОГІ, то відтепер це трактуватиметься як дискримінація та нетерпимість.
Всі разом!
Українців можуть почати карати за власну думку — адвокат про законопроєкт 13597
«Стане приводом для неможливості висловити власну думку. Адже все це може бути розцінене, як дискримінація, щодо нетерпимості. Тобто людей можуть почати карати за власну думку. Крім того, прослідковується дивна ситуація з правами осіб, щодо їх сексуальної орієнтації. Відверто на сьогодні дивує діяльність законотворців саме в цьому аспекті. Адже наразі законодавство належним чином регулює питання дискримінації та переслідування за певними ознаками», — каже Р. Кравець.
«Якщо його буде прийнято, то це суттєво не змінить дотримання прав людини в Україні. Також варто звернути увагу, що кількість суб’єктів, які уповноважені щодо запобігання та протидії дискримінації, значно розширені. Тобто на клерків вирішили перекласти обов’язки уповноваженого з прав людини. Для цього в них існує цілий апарат. А передавати повноваження своїм підлеглим — ухилення від своїх обов’язків. Якщо ж в цілому дивитися на цей законопроєкт, то він є абсолютно недоречним. Адже він нічого не робить позитивного, щодо захисту прав людини. Питання не в тому, щоб змінювати законодавство, а в тому, щоб його виконувати. Тому весь цей законодавчий мотлох — демонстрація симуляція роботи парламенту», — підкреслює експерт.
За його словами, на сьогодні законодавство України захищає від дискримінації. Однак держава нічого не робить в цьому напрямку.
«Хоча об’єктивно законодавче поле не заважає державі це робити. А зміни законодавства — це лише симулювання законотворчої діяльності, які є абсолютно недоречними», — резюмує експерт.
ЮА-ТВ
Депутати знову пропонують карати громадян і бізнес за «дискримінацію» ЛГБТ-руху
Новий законопроект №13597 щодо «боротьби з проявами дискримінації» передбачає жорсткі санкції для критиків ЛГБТ і розширення так званих «захищених ознак» для просування особливого захисту гомосексуалістів і трансгендерів. У документі пропонується додати до чинних норм захисту релігійних, національних і расових груп нову норму — захист сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності осіб. Також закріплюється поняття «мотиву нетерпимості». Це означає, що за однакові злочини злочинці можуть отримати різне покарання.
Законопроект №13597 передбачає переслідування як за дискримінацію, так і за нетерпимість, яка визначена як «відкрите, упереджене, негативне ставлення стосовно особи та/або групи осіб за їх такими ознаками, як … сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність…» Це означає, що людина, яка критикує спосіб життя гомосексуалістів, не визнає самоназвану ідентичність трансгендера або протистоїть ЛГБТ-пропаганді, стає суб’єктом розслідування. Це буквально унеможливлює свободу слова і віросповідання для християн і тих релігійних чи політичних груп, яки визнають гомосексуалізм гріхом та/чи девіацією.
Прихильники подібних законодавчих ініціатив часто наполягають на необхідності протидії злочинам і насиллю, проте конкретно цей документ містить чіткі норми про притягнення до відповідальності за «дискримінацію», яка не пов’язана з насиллям чи погрозою його застосування: «Діяння, не поєднані з насильством або погрозою його застосування, що призвели до дискримінації особи чи групи осіб, — тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до ста шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Ця норма в законопроекті несе пряму загрозу для християн як фізичних осіб, так і для християнських організацій. Також це унеможливлює право християнського бізнесу (чи загалом нелояльних до ЛГБТ підприємців) відмовити в створенні продукції для відповідних організацій або відмовити в сприянні проведенню їхніх пропагандистських заходів. Наприклад, за умови дії такого закону, друкарня «Домінанта Прінт», власниками якої є християни і яка відмовилася друкувати ЛГБТ-прапори, могла б отримати звинувачення та сплатити штраф.
Цей законопроект розроблявся безпосередньо за участі гендерно-лобістських організації, зокрема організації Gender Stream. Документ не вносить реальних позитивних змін, але навпаки — обмежує свободу громадян. Сама лише реєстрація законопроекту №13597 є свідченням прихильності депутатів-ініціаторів (Шуляк Олени, Бакумова Олександра, Пушкаренка Арсенія, Яковлєвої Неллі та Совсун Інни) до відстоювання інтересів окремих лобістських груп, а не суспільства загалом.
Особливо цинічно й аморально це виглядає в умовах війни, коли активні противники ЛГБТ-руху в Україні послідовно протистоять російській агресії. Також даний законопроект виглядає досить нелогічно та застаріло в умовах, коли світ переосмислює та відмовляється від попередньої лояльності ЛГБТ-організаціям.
В цих обставинах важливо, щоб християни активно долучалися до критики таких законодавчих ініціатив і провідну роль в цьому має відіграти Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Раніше ВРЦіРО активно висловлювала позицію щодо пропаганди ЛГБТ-руху та гендерної ідеології. В умовах зближення та співпраці цього об’єднання з державними діячами та безпосередньо керівництвом держави, було б закономірно відкрито говорити про шкідливість антиукраїнських та антихристиянських законодавчих ініціатив.
