“Юнацтво” (“Підліток”) – невеликий серіал, який залишає глядача в дискомфорті. І це потрібний дискомфорт.
ПОГЛЯД СЕКСОЛОГА
Фільм цінний тим, що змушує задуматися над запитанням: “Чому?”, при тому що це запитання не звучить у стрічці і відповідь на нього не отримаєте під час перегляду. Протягом чотирьох серій глядач знайомиться з трансформацією образу головного героя, від хлопчика, який встає з ліжка в мокрій піжамі, до жорстокої особистості, яка отримує задоволення від того, що його боїться доросла розумна жінка, і його рішення зізнатися у скоєному.
Чому 13-річний підліток пішов на злочин, позбавивши життя дівчинку свого віку? Що керувало його вчинком? Кожний зробить власний висновок після перегляду. Бо однозначної відповіді немає.
Яскравою є третя серія, де жінка психолог філігранно витягує на поверхню сутність підлітка, витримуючи весь натиск підліткових емоцій. В останні хвилини серії бачимо, що ця робота не коштувала їй дешево.
Але для мене, як сексолога, була важлива ще одна лінія. 13 років для хлопця – це вік розбудови глибоких дружних взаємин і першої любові, яка будується на платонічних, можливо, романтичних засадах. Це період закоханості, перших спроб залицянь. Але сучасний світ диктує свої правила. І бути у цей вік незайманим викликає насмішки і приклеювання ярлику “інцела”. Тут маю пояснити. Мова йде про субкультуру, члени якої вважають себе нездатними знайти романтичного або сексуального партнера, попри бажання це зробити. А оскільки, на думку членів спільноти, у їхніх сексуальних невдачах винні жінки, то вони заслуговують на зґвалтування і примусовий секс.
Досить довго психолог намагається з’ясувати, що ж для Джеймі означає бути чоловіком. Це викликає неабиякий опір. Біль, який несвідомо завдав батько, коли не впорався з власним соромом, викликає істеричну реакцію підлітка. Його чоловічість принижена і розчавлена. Вона не здатна досягти іншу людину коханням, а тільки заволодіти силою. Або зруйнувати. Жорстоко. Цей викривлений погляд на маскулінність і свою чоловічу цінність – руйнівна сила.
Спотворений образ чоловіка і погляд на маскулінність як засіб володіти жінкою руйнують серця підлітків. Коли з чоловічого образу прибирають розумну силу та твердість або ніжність і доброту, виникає кульгава істота, яка не має нічого спільного зі справжньою чоловічістю.
У четвертій серії батьки шукають відповідь на запитання, чому так трапилось. І усвідомлюють, що власна кімната підлітка не є безпечним місцем. Тут безпека більш удавана. Дитина начебто поруч, і ніщо не повинно з нею трапитись. Але це не так. Замість того, щоб знаходити маскулінність у позитивних прикладах батьків, тренерів і вчителів чоловічої статі, хлопці знаходять її сурогат в мережі. А там чоловіки впливу нав’язують думку, що успіх – це про гроші та домінування, що сила виключає прояв емоцій, зокрема ніжності, і що світ, у тому числі й жінки, проти них. Та чоловічість тата з глибини розпачу повторює: “Я мав старатися краще…”
Справді, нам всім варто старатися краще, аби в 13 років підлітки проживали те, що їм під силу.
