Гупаловська Вікторія Анатоліївна

кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Комісар-Цар Христина Юріївна

лікар уролог-сексопатолог КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання

«Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги»»,

Львівський міський центр сексолого-психологічної допомоги, Україна

СЕСКУАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ТА СЕКСУАЛЬНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК

Анотація. У статті представлені результати ґрунтовного опитування жінок на базі ряду медичних закладів м. Львова та Центру сексолого-психологічної допомоги стосовно особливостей їхнього статевого життя. Виявлені особливості свідчать про неконструктивні тенденції, не адаптивну поведінку, негативну оцінку першого сексуального досвіду та очікувань від нього, недостатній рівень сексуального здоров’я, сексуальної культури та сексуальної освіти молодих жінок.

Ключові слова: сексуальне здоров’я, сексуальна культура, сексуальна поінформованість, статеве виховання.

За визначенням ВООЗ, сексуальне здоров’я – це комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів життя людини, що позитивно збагачують особистість, підвищують комунікабельність людини та її здатність до любові. Це стан фізичного, психічного і соціального благополуччя, пов’язаного з сексуальністю. Це позитивний і відповідальний підхід до сексуальності і сексуальних відносин з партнером, а також можливість отримувати самому та приносити задоволення партнеру, це безпечний секс, вільний від примусу, дискримінації та насильства [9, с. 3].

Невід’ємною частиною формування сексуального здоров’я населення є його поінформованість та можливість мати своєчасну фахову допомогу – і медичну, і психологічну, – оскільки сексуальність є одним із феноменів, який сильно залежить від психологічної складової. Психологічний аспект сексуальності включає низку питань – статева ідентифікація, стереотип статевої ролі, прийняття себе як представника статі і сексуального суб’єкта, формування скерованості потягу, налагодження стосунків із протилежною статтю, репродукція, формування адаптивних сексуальних сценаріїв, задоволеність статевим життям, сексуальне благополуччя тощо. Проблемам сексопатології та сексології присвячені численні праці Г.С. Кочаряна, О.С. Кочаряна, Б.В. Ворника, В.В. Кришталя, Д.Н. Ісаєва, В.Ю. Кагана, І.С. Кона, С.І. Голода, І.Т. Юнди, Е. Доморацкого, Е. Кащенка, Z. Lew-Starowicz, W. Masters, W. Jonson, G. Kelli, H. Kaplan [2].

Крім медиків, психологи і педагоги досліджують різні аспекти проблеми психосексуального розвитку та статевого життя людини – особливості психосексуального розвитку та формування психосексуальної орієнтації розглядається у працях Т.В. Говорун, О. Кікінежді [1], В.П. Кравця [3], Л.М. Гридковець, О.М. Балакірєвої [2], В.А. Гупаловської [7], С.В. Ковальова, І.С.Кона, О.С. Кочаряна, В.А. Семиченко, О.В.Сечейко та ін.;  негативні наслідки ранніх та випадкових сексуальних контактів розглядають А.Я. Бердичевська, Г.Ф. Келлі, В.Г. Каган, Л.І. Мороз, О.Г. Фролова та ін. [6]; статево-рольову ідентифікацію – М.Й. Боришевський, Т.С. Гурлєва, О.І. Морозова-Ларіна, Ю.О. Приходько та ін. [2]; подружню єдність – Л.А. Богданович, Т.В. Буленко [6], В.А. Гупаловська, Л.І. Дідковська, І.О. Ковальова, Б.Г. Херсонський, О.Д. Шинкаренко, тощо.

Сексуальність є тим феноменом, в якому тісно переплітаються біологічний, медичний, психологічний і культуральний аспект [4]. Можливість прослідкувати такі взаємозв’язки дають психологічні опитування та клінічні дослідження. З метою аналізу деяких аспектів сексуального життя, виявлення його особливостей у пацієнток, які звернулися до медичних закладів, було проведено опитування за анкетою, яка містила 23 запитання, які стосувалися стилю їхнього сексуального життя. Було опитано 443 жінки на базі Львівського міського центру сексолого-психологічної допомоги, КНП ЛОР Львівський обласний центр репродуктивного здоров’я, КПН «3-я міська клінічна лікарня м. Львова», КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги».

Важливо проаналізувати вік досліджуваних, оскільки останнім часом спостерігається зміна парадигми ставлення до сексуальності: від цнотливості (покоління 60-70-х років) до сексуальної відкритості й ініціативності жінок (90-2000-і роки народження).

Вік початку статевого життя серед опитаних приведено у Табл. 2 та наочно зображено на гістограмі (Рис. 2.). Як вказано в табл..2, лише 10% від загальної кількості – звертаються до початку статевих зносин. Початок статевого життя у 2,03% припадає на 13-14 років, у 4,75% – на 15 років, у 10,2% – на 16 років,14,9% – на 17 років. Іншими словами, більше 42%  опитаних починають статеве життя, будучи неповнолітніми. А це означає, що з метою збереження статевого та репродуктивного здоров’я населення необхідно вчасно та якісно інформувати молодь про особливості функціонування статевої сфери, гігієну та психогігієну статевих органів, сексуальних стосунків.

Така ситуація висуває вимоги до статевого виховання, заходи якого проводяться в недостатній кількості, як зазначають численні науковці (Федик О., Балакірєва О.М., Гупаловська В.А.). На сучасному етапі інститутами статевої соціалізації виступають найбільшою мірою ЗМІ та інтернет, в той час, як  сім’я та навчальні заклади відчувають проблеми із статевим вихованням. Стереотипно батьки соромляться розмовляти про стать і сексуальність з дітьми, у школі сексуальність – це  одна тема на уроках біології або основ здоров’я.

Як зазначає О. Федик, «предмети, які повинні покращити стан сексуального виховання, теми – стать, секс, інтимні стосунки, дошлюбна сексуальна поведінка – по суті, залишилися поза навчальною програмою. Такий стиль сексуальної просвіти, як показало життя, є неефективним, адже інтереси, потреби, потяги … неможливо заборонити, їх можна лише спрямовувати у певне русло» [6].

Як видно з Рис. 2, більшість опитаних відповіли, що розпочали статеве життя у 18 років (23,25%), отже сумарно 65,6 % молодих людей зі вступом до повноліття уже мають досвід сексуальних стосунків. Залишається відкритим питання їхньої якості й обставин, за яких вони відбуваються. Адже психологічна незрілість часто стає підставою для сексуального зловживання, насильства, булінгу, харасменту, аб’юзу.

Наступним питанням, яке проливає світло на джерела статевого виховання було «Звідки Ви дізналися про сексуальні стосунки між статями?».

Результати аналізу відповідей зображені на Рис. 3. Як видно на рисунку, лише невелика частина опитаних (менше 10 %) отримали інформацію від батьків і близько 1% – від медпрацівників. У пріоритеті інформування – друзі (близько 50% опитаних). Залишається лише сподіватися на якість такої «просвіти».

За даними ЮНІСЕФ, у країнах, де в молодших класах школи та навіть у дитсадку розпочинають статеве виховання, вік вступу у статеве життя збільшується. Всупереч очікуванням критиків раннього статевого виховання, молодь після інформування та вправляння у ставленні з повагою і відповідальністю до свого тіла і тілесних практик, вступає у статеві зв’язки після 16 років, будучи поінформованою про гігієну та контрацепцію [5].

Оцінюючи результати нашого дослідження, важко не помітити проблеми психосексуального розвитку, нестачу адекватного інформування, статевого виховання і просвіти, великої прірви між першим набутим досвідом сексуальної поведінки та бажаним рівнем сексуальної культури, між фізіологічною, біологічною розвиненістю й емоційною, психологічною готовністю вступати в статеві зв’язки.

Результати висвітленого тут дослідження підтверджують, що статеве виховання є важливим чинником формування ставлення людини до власної сексуальності та способу її реалізації, що знаходить своє відображення у сексуальних сценаріях, які вона обирає [7; 8]. Тому в Україні вкрай необхідно розвивати систему сексуальної просвіти, застосовуючи адекватні соціальні інститути (сім’я, навчальні заклади, медичні заклади, просвітницькі заходи), розвивати канали інформування, наповнювати їх ґрунтовною, науково підтвердженою інформацією. Багато що покращилося, але цього недостатньо.

У світлі міжнародного досвіду, сьогодні завданнями сексуальної освіти є підняття рівня сексуальної культури, виховання у молоді конструктивної позиції і позитивного ставлення, до власного тіла, до своєї і протилежної статі, володіння навичками відстоювати свої фізичні і психологічні межі. Важливо навчити молодь критично оцінювати стереотипні судження, культуральні стереотипи, які часто є помилковими, містять безпідставні висновки, емоційні судження, шкідливі установки.

В умовах сучасності сексуальну мораль повинна визначати психогігієнічна доцільність певних дій, які стосуються статевого життя.

Сексуальна культура повинна спиратися на перевірені досвідом патерни і сценарії сексуальної поведінки, які підтримують сексуальне здоров’я, психологічне благополуччя та щастя людини.

Комісар_Гупаловська стаття з результатами досліджень

Список джерел:

1. Говорун Т.В. Сексуальність та статева поведінка в Україні (Проблеми сьогодення та перспективи) / Т.В. Говорун, Б.М. Ворник. – К.,1995. – 51 с.
2. Джерела формування сексуальної культури. [Текст]: монографія // Формування сексуальної культури молоді: монографія / Авт. О. М. Балакірєва та ін.; За заг. ред. О. О. Яременка. – Київ: Український ін-т соціальних досліджень, 2004.
3. Кравець В. П. Статева соціалізація дітей і підлітків: закономірності та ґендерні особливості: Монографія / В.П.Кравець. – Тернопіль:ТНПУ, 2008. – 476 с.
4. Мастерс. У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологи [Fundamentals of sexology]. М.: Мир, 1998. – 842 с.
5. Международное техническое руководство по сексуальному образованию. ЮНЕСКО, ЮНИСЕФ, ВООЗ. – 2018. – 164 с. [Електронний ресурс]. Доступно з: https://iite.unesco.org/wp-content/uploads/2018/07/ITGSE-2018-Rus.pdf
6. Федик О. Сексуальна культура молоді як психологічна проблема. [Електронний ресурс]. Доступно з: https://sexology.education/seksualna-kultura-molodi-yak-psihologichna-problema/. Дата звернення 12. 03. 2020.
7. Hupalovska V. Chapter 4. Person’s Sexual Scripts in the Context of Home Sex Education. Personslity in Society: Psychological Mechanisms of Activity. Liha-Press. 2020. P. 53-75. DOI: https://doi.org/10.36059/978-966-397-209-1/53-75.
8. Hupalovska V., Avramenko O. Sexual scripts of persons with different types of sex education // European Humanities Studies: State and Society. – Krakow, 2020. – Issue 2. – Р. 58-65. Режим доступу: https://doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.2.05
9. Sexual health and its linkages to reproductive health: an operational approach. World Health Organization, 2017, 12 р. URL: https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwi9hN6tydHzAhUxNOwKHQKjCeQQFnoECAMQAQ&url=https%3A%2F%2Fapps.who.int%2Firis%2Frest%2Fbitstreams%2F1087843%2Fretrieve&usg=AOvVaw2zXKVaJQqrX-sQq4kTpVru