Міф про гомосексуалізм в Античності

ЛГБТ активно просуває міф, що гомосексуалізм був нормою в античному світі. Насправді, цей міф був популяризований ще в ХІХ столітті («батько археології» – основоположник сучасних уявлень про античне мистецтво й археологію Йоганн Йоахім Вінкельман сам був гомосексуалом). Але ті фрагментарні свідчення, які дійшли до нас у вигляді античних текстів і творів мистецтва, вказують, швидше, на зворотне.

Протягом всієї історії людства, гомосексуалізм, особливо в пасивній ролі, існував як ганебне і маргінальне явище. Лише в прогнилих цивілізаціях, в період їх занепаду, одностатеві практики, можливо, й отримували деяке поширення, але навіть тоді потяг до представників своєї статі вважався таким, що виходить за рамки норми. Ніде і ніколи, до нашого часу включно, гомосексуальні відносини між дорослими не були санкціоновані.

Також необхідно пам’ятати про умовність сучасного терміна “гомосексуалізм”, яким описуються античні сексуальні практики в їх культурно-історичних аспектах, – акт анальної пенетрації завжди вважався глибоко принизливим і таким, що оскверняє реципієнта.

В Афінах гомосексуалістів зневажали, і ті були зобов’язані заявляти про свій порок Екклезії [громадянські збори – від ред.], після чого позбавлялися громадянських прав. Якщо ж вони приховували свій порок, то їх піддавали остракізму.

У промові Есхіна проти Тімарха (Κατά Τιμάρχου 345 π.Χ.) йдеться, що якщо який-небудь афінянин буде коханцем чоловіка, то йому забороняється:

  1. бути одним з дев’яти архонтів;
  2. бути жерцем,
  3. бути захисником на суді;
  4. займати будь-яку посаду, як в, так і поза Афінами;
  5. виконувати обов’язки оповісника або обирати оповісника;
  6. входити в священні громадські місця, брати участь в релігійних літургіях з вінком на голові і перебувати в тій частині площі, яка освячена окропленням.

Порушник вищеназваних вказівок карався смертю.

Тобто, гомосексуальний контакт між двома рівноправними чоловіками вважався глибоко протиприродним та жорстоко карався.

Для позначення чоловіків, які добровільно прийняли пасивну роль в сексуальному контакті, існувало спеціальне поняття: κίναιδος – кінейдос (занепалий).

Прийнявши пасивну роль, кінейдос уподібнювався повії і ставав негідним бути вільною людиною. Як наслідок – кінейдос позбавлявся прав громадянина.

Вважалося, що такі люди схильні до зловживання алкоголем, їжею, грошима та владою.

The gender/sexuality reader : culture, history, political economy (Author: Roger N Lancaster; Micaela Di Leonardo Publisher: New York ; London : Routledge, 1997., стор. 181). https://www.worldcat.org/…/-gendersexual…/oclc/751445261

У Римі пасивний гомосексуалізм вважався військовим злочином і викритого в ньому солдата забивали палицями. Вважалося, що рецептивна роль позбавляє римлянина мужності і він стає шкідливим громаді в цивільному і військовому відносинах.

У Плутарха описано як Сенат засудив якогось Капітоліна до великого штрафу за “мерзенну пропозицію” синові свого колеги, після чого вийшов “скантієвий закон”, який забороняв “розпусту з хлопчиками і чоловіками”.

Щодо “Бенкету” Платона, в якому то нібито, на думку захисників гомосексуалізму, вихваляється любов до хлопчиків і юнаків, йдеться саме про любов, а не содомію. Поняття “платонічна любов”, що описує піднесене духовне почуття без фізичного потягу, бере початок саме в цьому творі.

А що Платон думає про гомосексуалізм можна прочитати в його “Законах”: “Природа спонукає жіночу стать бути в зв’язку з чоловічою статтю від народження, і ясно, що задоволення дано в цьому відповідно до природи, в той час як зв’язок чоловічої статі з чоловічою, і жіночої статі з жіночою – проти природи… вступати в зв’язок чоловіків з чоловіками є протиприродним і забороненим абсолютно”.

Аристотель, кажучи про звіроподібі та хворобливі стани в своїй VII книзі “Нікомахова етика”, поряд з канібалізмом, тріхотілломанією, парорексією також згадує гомосексуалізм: “Ці звіроподібні стани (причому у деяких від божевілля, як, наприклад, у людини, який приніс в жертву і з’їв свою матір, або у раба, який з’їв печінку товариша), і, нарешті, бувають стани, хворобливі або від поганих звичок, як, наприклад, звичка висмикувати волосся і гризти нігті, а також їсти вугілля і землю. Додамо до цього любовні насолоди чоловіків з чоловіками”.

Так, що ж являла собою «санкціонована педерастія» в стародавній Греції?

Вперше слово «педерастія», як науковий термін, замість релігійні конотації слова «содомія», почав використовувати один з перших дослідників сексопатологї – Ріхард фон Крафт-Ебінґ.

В давньогрецькій мові це означало παις — «дитина» та ἐραστής — «люблячий», тобто «любов до дітей»

(Тут слід зазначити, що в грецькій мові є декілька різних за змістом слова – сторге (στοργή), філія (φιλία), ерос (ἔρως) і агапе (ἀγάπη) та інші, які українською переводяться як «любов». Вони означають прихильність, самопожертву, чуйність, дружність, розташування…)

Тому в античні часи έρωτας використовувалося в сенсі гарячої дружби. Це саме те, що було між Гераклом і мудрим кентавром Хироном, де перший «охоплений любов’ю» пішов жити до нього в печеру. Ні про яку содомію тут, звичайно, мова не йде.

Ксенофонт описує відносини зрілого воїна з хлопчиками та юнаками, які зводилися до ідеалізованої чоловічої дружби, а сексуальний зв’язок вважався збоченням, що порівнювався до інцесту.

У стародавній Греції кожен юнак з 12 років, за схваленням батька, вибирав собі образ для наслідування – кого-небудь з громадян або декількох громадян. (Тут справа не обмежувалася простим наслідуванням, а базувалося на міцних відносинах, часто більш ґрунтовних ніж сімейні). Бути «ерастісом» було почесно, але пов’язане і з обов’язками: не зганьбити себе в очах вихованця, а ще гірше – бути звинуваченим громадянами в неправильному вихованні учня. Наставник міг бути покараний за проступки свого вихованця, а також за непомірні вимоги або непосильні завдання. Якщо ж йшлося про можливе розбещення вихованця (включаючи і сексуальне розбещення), то покаранням ерастіса була смерть.

«Промови Есхіна проти Тімарха», гл.16: «Якщо будь-якої афінянин збезчестить, розбестить або осквернить вільного юнака, тоді батько юнака повинен надіслати письмову заяву і вимагати покарання винного. Якщо суд визнає його винним, то він повинен бути відданий одинадцяти катам і страчений в той же день. Винні за ті ж злочини вважаються і ті, які роблять те ж саме по відношенню до рабів ».

P.S. Різні античні артефакти з відвертими сексуальними зображеннями належать в основному лупанаріям (борделям). І зовсім не свідчить про те, що зображені на них дії були широко поширені в античній культурі.

Робити будь-які узагальнення на підставі подібних знахідок рівнозначно тому, що археологи майбутнього розкопають який-небудь клуб БДСМ і за знайденими там предметів зроблять висновок про вдачі всієї нашої цивілізації.

Також багато з циркулюючих в інтернеті зображень «античного гомосексуалізму» сучасними підробками і стилізаціями.

P.P.S. Що на рахунок цього говорять західні науковці?

Погляди в Афінах на дорослого чоловіка, який дозволив собі бути в пасивній ролі в гентально-анальній пенетрації, були абсолютно негативними. Така людина розглядався як потенційний шпигун і ворог держави, оскільки він вже зрадив свою власну природу і, отже, здатний зрадити все суспільство…”

(Greek homosexuality (Author: Kenneth James Dover Publisher: London : Duckworth, ©1978. стор. 20). https://www.worldcat.org/…/greek…/oclc/860501148

Не існує доказів того, що гомосексуалізм користувався загальним визнанням … Греки ніколи не “канонізували” фізичний акт содомії … При більш детальному аналізі стає очевидною широко поширена практика насмішок і відрази до гомосексуалістів.

Sexuality and homosexuality a new view. (Author: Arno Karlen Publisher: New York W. W. Norton 1971. стор. 33, 35). https://www.worldcat.org/…/sexuality-and…/oclc/757275907

З тих, хто вдавався до пристрасті, ніхто не викликав більшого відрази, ніж клас сексуальних дегенератів, відомих як katapugons або kinaidoi (Davidson 1998,).

Courtesans & fishcakes the consuming passions of classical Athens (Author: James N Davidson Publisher: London HarperCollins Publ. 1997 стор. 167) https://www.worldcat.org/…/courtesans…/oclc/247700192

Образ кінейдоса був абсолютно негативним …

Desire : a history of European sexuality (Author: Anna Clark Publisher: New York London Routledge 2008., стор. 22). https://www.worldcat.org/…/desire-a…/oclc/434012926

Кінейдос сприймався як відштовхуюча людина, збоченець, як в громадянському, так і в сексуальному сенсі.

Sexual knowledge, sexual science : the history of attitudes to sexuality (Author: Roy Porter; Mikuláš Teich Publisher:Cambridge [England] ; New York : Cambridge University Press, 1994.стор. 30). https://www.worldcat.org/…/sexual…/oclc/889914901

Древні греки вважали, що анально-генітальна пенетрація між дорослими чоловіками є неприпустимою… асоціювалася з непристойністю і грубістю.

The reign of the phallus : sexual politics in ancient Athens (Author: Eva C Keuls Publisher: Berkeley : University of California Press, 1993.стор. 291, 299). https://www.worldcat.org/…/reign-of-the…/oclc/898892319

Древні греки вважали, що дорослий чоловік, який брав участь в рецептивній ролі в анально-генітальної пенетрації, втрачав статус чоловіка і піддавався осуду і зневазі.

Phallós : a symbol and its history in the male world (Author: Thorkil Vanggaard Publisher: London : Jonathan Cape, 1972.стор. 89). https://www.worldcat.org/…/phallos-a…/oclc/645432402

[Стародавні греки вважали, що] чоловік, якому подобається бути анально перейнятим іншим чоловіком – це збоченець, джерело потенційних соціальних заворушень…

Eros : the myth of ancient Greek sexuality (Author: Bruce S Thornton Publisher: Boulder, Colo. ; Oxford : Westview, 1997стор. 105). https://www.worldcat.org/…/eros-the-myth…/oclc/479707831

Пасивна роль в анально-генітальної пенетрації вважалася принизливою і огидною. Таких називали euryproktoi – буквально “широкий анус”, chaunoproktos (сяючий анус), lakkoproktos (анус як яма).

Sexual culture in ancient Greece (Author: Daniel H Garrison Publisher: Norman : University of Oklahoma Press, ©2000. стор. 161). https://www.worldcat.org/…/sexual…/oclc/469321100

Джерело: Сергій Чаплигін, кандидат філософських наук