Нові тренди сучасного маркетингу: гнів, трансофілія, менструація

Різні маркетологи різних світових компаній “привертають увагу соціуму до важливих проблем”. Дуже важливих, щоб ви собі розуміли. Бо є така фішка, ноу-хау, яка зветься “соціальна складова бізнесу”. Себто, будь-який бізнес-проект повинен мати на меті не лише заробляння грошей (нє, ну це ж фу, як меркантильно), а й щось таке, що провокує на емоції, викликає у споживача почуття, що він не просто споживає, а й долучається до високого.
На початках появи фішки соціальної складової, це були питання екології, захисту незахищених (бідних), вода в Африці, допомога онкохворим діткам, боротьба з раком грудей і т.і. Гарні, загалом, речі. Такі, що закликали до милосердя і благодійності, викликали почуття, що споживач рятує світ, споживач добрий, благородний, у нього велике серце. На логотипчиках соціальної складової проекту частенько можна було побачити саме серце, у різних дизайнерських рішеннях. Бо любов рухає світом. І бізнесом, ага.
Але ж час не стоїть на місці, тренди міняються, мода диктує власні правила, а політкоректність (читай: групове слабоумство) стає все більш чудернацькою. А отже, пора апелювати до нових почуттів. Бренди і корпорації кинулися на пошук новинок на ринку емоцій.
Що, коли взяти за основу гнів?
Гнів нерівності, гнів за порушення прав, гнів за кривду. І ось уже спортивний бренд зображує на біл-борді дівчину, яка пропонує сісти на обличчя усім чоловікам. Розгнівана борчиня за рівність, спортивна, жвава, агресивна (спорт+ агресія завше гармонійно поєднувались). Мільйони дівчаток, які зачаїли злобу на хлопчиків, побігли купувати такі ж кросівки і штани, як на тій зухвалій сідальниці на чоловічі обличчя. Так їм, тим мужикам.
Які витрати бренду на цей кач? Допомога діткам, висадка лісів, порятунок білих ведмедів? Нєа. Ні копійки. Просто трансляція гніву, яка приносить сплеск продажів. Файно, нє?
Наближається день параду за нетрадиційну орієнтацію? І замайоріли веселкові градієнти на кожному логотипі кожної поважної корпорації. Вкладень – нуль, соціальна складова зарахована, продажі йдуть, тож хай буде.
А як, щодо почуття справедливості? Сорому? Боремося з соромом! Точно! Відтепер не соромно … еееем… чого ми там звикли соромитися? Годувати грудьми на публіці! Чудова ідея! Намалюємо силует циці і скажемо, що ми боремося за право жінки годуват грудьми! І не важливо, що цього права у жінки ніхто і ніколи не забирав. Не має жодного значення той факт, що ГВ – невід’ємна природна складова материнства. Комерція є комерція, і ось, бренди з вишуканою благородністю дарують жінкам право годувати грудьми своїх власних дітей. Хід конем. Наче і не витратили жодної копійки, а право на ГВ подарували. Гарнота.
Трансофілія – черговий тренд, який змушує креативних маркетологів вдаватися до чергових політкоректностей, зображуючи у рекламі джинсів хлопця, що перетворився на дівчину, аби стати монахинею. Чоловіка, що гонорово позує у жіночій білизні, і жінку, що демонструє у відкритій ширинці джинсів чоловічі майтки.
Рекламні меседжі, що несуть соціальну складову, стають усе менше про любов і усе більше про гнів, образу, нерівність, боротьбу та страх. Без жодних вкладень та зобовязань. З високими продажами і відчуттями гніву та спротиву несправедливості у споживача.
Тим часом, новим трендом є менструація, яка, теж десь в уявному світі маркетологів, є забороненою. Корпорації дарують жінкам право на менструацію, розміщуючи як лого матку і відповідний колір у палітрі. Не треба соромитись, кажуть. Менструюйте публічно. Пишайтеся.
І вже нікому не цікаво, що пишатися тілесними виділеннями, котрими нас апріорі, за замовчуванням, нагородила (чи покарала) природа, – як мінімум дивно. Ніхто про це не думає.
Усі побігли купувати.