8 березня феміністки виходять на марш, висуваючи свої вимоги до влади. Вже традиційно однією з найважливіших є ратифікація Україною Стамбульської конвенції, яка подається не лише фемтабором, а й загалом ліволібералами як панацея від “гендерної нерівності” та “гендерно зумовленого насилля”, які є головними причинами насильства стосовно жінок.
Фемінізм у сучасних умовах втрачає свою актуальність, до того ж він починає вбирати у свої ряди усіх "пригнічених", ставлячи жінку знову і знову в ряд з меншинами і маргінальними групами. Чи не приниження це?
"Ґендер", "ґендерна ідентичність", "ґендерні стереотипи", "ґендерні студії", "ґендерна політика", "ґендерна рівність", "ґендерна ідеологія" тощо – це ще не повний перелік "ґендерної мови", яка стала не просто інструментом науковців для дослідження й опису явища статі, сексуальної ідентичності і поведінки, її психологічних і соціальних проявів, а й мовою гострих політичних баталій та соціальної інженерії...
Треба розуміти, що у суспільстві, де легалізація хоча б одного відхилення від природної норми сексуальної поведінки, відкриває двері для узаконення всіх інших типів сексуального збочення. Діє принцип доміно, де одне збочення призводить до прийняття іншого.
Будь-який бізнес-проект повинен мати на меті не лише заробляння грошей (нє, ну це ж фу, як меркантильно), а й щось таке, що провокує на емоції, викликає у споживача почуття, що він не просто споживає, а й долучається до високого.
Наша нова рубрика. За мотивами блогу феміністки Майї Гусейнової у facebook.
Судячи з усього, десь у 60-х рр. культура християнського гуманізму була відкинута суспільством, що почало шукати адекватнішої форми. Якої, правду кажучи, не знайшло й досі.