ВООЗ та ФЦПСОЗ (Федеральний центр просвіти у сфері охорони здоров’я) у 2010 році видали методичку на 76 сторінок щодо стандартів сексуальної освіти в Європі з однойменною назвою “Стандарти сексуальної освіти в Європі”. Цікавим є те, що вже на форзаці зазначено для кого саме створена методичка. Далі цитата: “Документ для осіб, які визначають політику, керівників та спеціалістів у сфері освіти та охорони здоров’я”.
До слова, саму методичку я знайшла лише англійською та російською мовами.
У другій частині методичних рекомендацій пропонується поділити дітей на 6 вікових категорій:
0-4 роки
4-6 років
6-9 років
9-12 років
12-15 років
15 і більше років
Головні теми, що розглядаються:
Будова тіла та розвиток людини
Народжуваність та репродукція
Сексуальність
Емоції
Взаємовідношення та образи життя
Сексуальність, здоров’я та благополуччя
Сексуальність та права
Соціальні та культурні детермінанти сексуальності (цінності та норми)
Ці теми мають спіралеподібну структуру, повторюючись у кожній віковій групі, при цьому розширюються та доповнюються підтеми у кожній наступній віковій категорії.
- Що є позитивного, а у чому приховані загрози.
Розглядаючи програму, я звернула увагу на декілька моментів. Спочатку хочу сказати про позитивне в цій методичці.
Щодо позитивного.
Дітям 0-4 років розповідається про тіло та його функції, про статеву приналежність, про позитивне ставлення до свого тіла, про дослідження свого тіла (не те саме, що дитяча мастурбація), про народження дитини. Це ті теми, які справді цікавлять дитину у цьому віці і відповіді на які можуть сприяти здоровій статевій самоідентифікації. Важливою, на мою думку, є тема емоцій. Вона є актуальною у всіх вікових групах, але відрізняється наповненістю.
У цьому документі досить ретельно проговорено щодо захисту приватності та недоторканості тіла дитини. Це є, звісно, позитивною складовою. Дитина вчиться розуміти, що її безпека залежить і від неї. Розглядається вже з першої вікової групи право дитини відмовитися від будь-чого. Тема власних кордонів у нашому суспільстві, на жаль, часто є занедбаною, тому вчити дитину відчувати, розуміти себе, свої потреби, чітко знати межі свого тіла та тіла інших людей, є важливим. Розглядається повага до інших.
Що є негативним?
Для дітей віком від 0 до 4 років пропонують давати інформацію про відчуття радості та задоволення від доторків до свого тіла та мастурбації у ранньому віці.
Крім того, наскрізно проходить тема про різність (різні види любові, різні стосунки, різні сімейні стосунки, поважливе ставлення до різноманітності). Ми не можемо заперечувати, що сім’ї бувають різні. Хтось живе у повній сім’ї, а у когось батьки в розлученні, або тато загинув (у період війни це стає ще більш актуальним), або дитина живе з бабусею та дідусем – варіантів може бути багато. Проте дитина народжується лише від жінки та чоловіка і, відповідно, має тата і маму, навіть якщо хтось з батьків (або обидва) не беруть участь у житті дитини. Так, дітям, які позбавлені здорової батьківської турботи, теми здорових сімейних стосунків можуть даватися складно, але кожна дитина прагне знати про своїх батьків, ким би вони не були і наскільки відстороненими не стали.
Щодо цього документа, то роз’яснення лежить на поверхні: у віковій групі 4-6 років пропонують говорити про дружбу і кохання до осіб своєї статі, при цьому нічого не зазначаючи про почуття до представників протилежної статі. Тобто автори відверто роблять акцент не на стосунках між хлопчиками та дівчатами, а на одностатевих стосунках, і роблять це вже у віковій категорії 4-6 років. У цій же підтемі пропонують говорити про різницю між дружбою та коханням, про перше кохання та таємне кохання. Маю зазначити, що у дітей потрібно виховувати повагу до будь-якої людини. Але тут відверто зазначено, хто саме заслуговує на особливу повагу і ці категорії виокремлені з числа всіх інших людей. Що є вкрай небезпечним явищем. Оскільки так ми дітям даємо послання, що зверни увагу на когось, кого ми вказуємо, зверни увагу на стосунки, які ми відокремлюємо. Це точно не сприятиме здоровому розвитку дитини, її утвердженні у своїй статі, любові до себе і орієнтації на побудову здорової сім’ї.
Також у віці 0-4 років пропонують говорити про права дітей досліджувати гендерні ролі. Потрібно зазначити, що до кінця цього періоду діти мають закріпитися у своїй статі, точно знати, ким вони є – дівчинкою чи хлопчиком. Батьки при цьому мають м’яко пояснювати, у чому різниця між дівчинкою та хлопчиком, чому дуже добре, що дитина є представником своєї статі, наголошувати на позитивних якостях цієї статі. Але ні в якому разі не заохочувати досліджувати гендерні ролі.
Також для дітей 9-12 років пропонують давати інформацію про наслідки тиску однолітків, ЗМІ, порнографії, культури, релігії та ін. Відчувається спроба сформувати негативне ставлення до культурних та релігійних впливів.
- Чому тема мастурбації для дітей 0-9 років є абсолютно недоречною? Які причини ранньої мастурбації і як реагувати батькам?
Потрібно сказати, що зацікавлення власним тілом є здоровим процесом розвитку дитини. Кожна дитина має пройти цей етап. І досить нерозумно з боку батьків соромити дитину за це, карати чи картати. Діти цікавляться своїм тілом і статевими органами у тому числі. Для них вони є частиною їх тіла. Тому батьки пояснюють дитині, що її тіло все є чудовим, просто деякі органи ми прикриваємо – так формується здорова інтимність. Ігри дітей на кшталт лікаря – природна фаза розвитку. Вони хочуть зрозуміти відмінність між дівчатами та хлопцями. Якщо діти задовольнятимуть потребу пізнання своєї статевості в здоровий спосіб, то більш вірогідно, вони не матимуть значних сексуальних проблем у майбутньому.
Майже всім дітям у певні періоди розвитку притаманна мастурбаційна поведінка. Варто одразу додати, що ранньодитяча мастурбація не має сексуального контексту. Коли є правильна реакція батьків та інколи мінімальна допомога лікарів, вона спокійно зникає. Натомість, якщо батьки своєю реакцією породжують почуття провини, сорому та страху, нерідко з’являється компульсивна мастурбаційна поведінка. Люди, які в ранньому дитинстві відчували почуття провини через прояв власної сексуальності, часто мають сексуальні залежності. Секс для таких людей стає центром їхньої активності.
Мастурбація може бути навіть у немовлят. Частіше зустрічається у дівчат-немовлят, та після 1 року минає, сама по собі або за незначної допомоги лікаря. Наука вбачає причини цього явища нерівномірному розвитку “статевих центрів” та змінам гормонального балансу внаслідок початку функціонування поза межами тіла мами.
Для молодшого віку важливо з’ясувати причини мастурбації. І варто одразу виключити фізіологічний аспект. Можливо причиною є наявність гельмінтів або незручний нижній одяг (може бути, що шкіра має певну реакцію на синтетичні тканини).
Але причина може бути в площині емоційного стану дитини. Дитяча мастурбація як спосіб зняття емоційного напруження може мати такі причини:
Тривалий стрес
Маленькій дитині вкрай важко захистити себе від травматичних подій, з якими стикається. Особливо це стосується важкої хвороби, проявів насильства, непорозуміння між батьками, розлучення, смерті близької людини. Шукаючи можливість якось дати собі раду, дитина знаходить мастурбаційну поведінку як спосіб зняти напругу. Таким чином вона стає захисним механізмом подолання стресу.
Дитині здається, що її не розуміють, покинули, залишили на самоті.
Якщо в житті дитини, через брак теплих стосунків з батьками, не задовольняється життєва потреба в батьківській любові та турботі, і вона не відчуває себе у безпеці, рятуючись, дитина може застосовувати мастурбацію як допоміжний інструмент подолання важкого емоційного стану. Таким чином вона пригнічує прагнення турботи, ніжності та тугу за сімейним теплом та затишком.
Брак уваги з боку дорослих.
Мастурбація може слугувати інструментом для привернення уваги дорослих. Це виникає внаслідок відчуттів емоційної та фізичної покинутості та занедбаності. Але замість того, щоб почути це дитяче волання про занедбані потреби, дорослі здебільшого вдаються до покарань. Провокуючи ще більші відчуття непотрібності і, відповідно, інтенсивнішої мастурбації.
Дорослі мають пам’ятати, що дитина не здатна переживати ту саму гаму почуттів, яка супроводжується еротичними уявленнями. І не перекладати власний сексуальний досвід на плечі дитини.
Повертаючись до методички, хочеться зазначити, що це все стосується реакції батьків та вихователів. Давати дитині інформацію, яка не відповідає її віку і можливостям, є абсолютно недоречною та подекуди шкідливою.
- Що криється під формулюванням “різні види любові”, “різні стосунки”?
Завжди, коли чуємо слово “різність”, ми повинні розібратися, про що насправді йдеться. Це слово активно “затягали” представники ЛГБТ-організацій. Найвірогідніше, йдеться не про різні мови кохання (пригадала книгу “5 мов кохання”), але “різність” саме в контексті просування політики ЛГБТ-руху.
Формулювання “різні види любові”, “різні види відносин”, “різні види сімейних стосунків” зустрічаємо у тексті “Стандарту сексуальної освіти” у матеріалі, який рекомендують для дітей 0-4 років. Тобто пропонується з народження привчати до нормалізації одностатевих стосунків. Одразу зазначу, що виховувати у дітей рівне ставлення до всіх людей, є здоровим і правильним. Не є адекватною спроба виділити певні групи для особливої уваги. Крім того, варто зазначити, що говорити про сексуальну орієнтацію відносно дитини, навіть підліткового віку, не є науково вірним, оскільки сексуальна орієнтація формується протягом другого десятку років життя, а інколи і ще довше. Велика кількість фахівців у галузі сексології вважають вік до 24-25 років періодом, коли сексуальні почуття можуть бути мінливими. І те, що підліток відчував внаслідок гормональної перебудови у 14 років, може дивувати його самого у віці, скажімо, 27 років.
Трохи поясню механізм формування потягу до представників своєї статі. Зазвичай це відбувається за конкретних умов.
Якщо говорити про гомосексуальний потяг, то досить часто він формується у хлопців, які народжуються з ніжною душею, вони вразливі і не мають звичної для хлопців агресії. Коли подібний хлопчик приходить у хлопчачий колектив, то може наражатися на булінг. Але хлопці з подібним темпераментом не здатні конкурувати на рівних серед інших хлопців, тому, трохи побувши, вони долучаються до дівчачого колективу. Дівчата залюбки приймають подібних хлопців у свої ряди. І в той період, коли хлопець повинен розвиватися в гомогенному хлопчачому колективі, він проводить час з дівчатами. Відповідно, досягнувши підліткового віку, такий хлопець абсолютно знайомий з дівчатами і зовсім не розуміє хлопців. Коли ж в організмі відбуваються гормональні зміни, він починає тягнутися до тих, кого не знає. Цей феномен був названий: “Екзотичне еротизується”. Тобто те, що було екзотикою, стає еротикою. Крім того, бажання мужності все одно до кінця не зникає. Тому подібні юнаки намагаються такими стосунками компенсувати брак власної мужності.
У лесбійському потязі, крім вищенаведеного механізму, виділяють важливий фактор – брак жіночих обійм. Зазвичай, такі дівчата недоотримали любові з боку мами та інших дівчат (сестри, подруги).
Потрібно наголосити, що привчати дітей до нормальності одностатевих стосунків не можна не тому, що негативно ставимося до цих людей. А тому, що розуміємо, що дитяча сексуальність дуже вразлива та піддатлива, тому вимагає делікатного ставлення. Будь-яка інформація може допомогти дитині розібратися в складних питаннях, а може – ще більш заплутати, або вкорінити в тому, що не приносить щастя.
- Як тема захисту прав здатна травмувати дитину? (“право досліджувати гендерні ідентичності”, “наслідки тиску культури, релігії”).
Про “право досліджувати гендерні ідентичності”, як я зазначала, пропонують говорити дітям вже від 0 до 4 років. Коли дитина народжується, вона ще не усвідомлює, ким вона є і що це для неї означає. Поступово батьки знайомлять її з тим, що означає бути дівчинкою чи хлопчиком. Дитина пропускає це через свою особистість і накладає на себе. В перші 4 роки життя ми можемо стикнутися з тим, що дитина намагається сказати, що вона не є дівчинкою чи хлопчиком. І найчастіше це не є проблемою, оскільки дитина намагається зрозуміти, а як це бути представником протилежної статі. Вона ніби примірює на себе різні статеві ролі. Якщо це не триває довго, то не має викликати занепокоєння. Крім того, це додаткова можливість батькам, як представникам протилежних статей, це обіграти та обговорити.
Але якщо подібні експерименти затягуються або дитина категорично не хоче називати себе дівчинкою чи хлопчиком відповідно до своєї біологічної статі, тоді варто вжити певних заходів. Вони не є складними ні для дорослих, ні для дитини, але сьогодні ми про це не говоритимемо. Лише наголошу на тому, що вчити дитину “міряти” гендерні ролі – це відвертий злочин проти неї, навіть якщо будемо говорити лише в контексті бінарного сприйняття гендеру (що вже давно лишилося в минулому).
Дітей 9-12 років пропонують інформувати щодо наслідків тиску з боку однолітків, ЗМІ, порнографії, культури, релігії, гендерної приналежності, законодавства та соціально-економічного статусу на прийняття сексуальних рішень, сексуальних відносин та поведінки. Викликає занепокоєння формулювання “наслідки тиску з боку культури та релігії”, оскільки таким чином культуру і релігію висвітлюють як негативне середовище, яке може шкодити власному щастю.
- Які стандарти статевого виховання є прийнятними для українського суспільства?
Передусім, потрібно зазначити, що статеве виховання насправді потрібне. У першу чергу, ці знання потрібні батькам, щоб знати як задовольняти дитячу потребу у пізнанні, як правильно пояснювати фізіологічні та психічні зміни, які відбуваються в дитині, щоб звертати увагу на ті потреби, які характерні конкретному віку і задовольняти їх.
Також потрібне і системне статеве виховання в закладах освіти. Проте воно має будуватися на засадах наукової і вікової відповідності, загальнолюдських моральних принципах, любові до дитини та зацікавленості в її щасливому майбутньому.
