30 червня 2026 року на YouTube-каналі NEBO On вийшло інтерв’ю з отцем Степаном Мишковським “Чи перебільшує Церква гріх нечистоти?” З повагою до журналістки й письменниці Катерини Баско, потрібно зазначити його поверховий і однобокий зміст. Можна це взагалі не коментувати, мовляв, “скільки людей, стільки й думок”. Але пані Катерина розкриває дуже велику і серйозну проблему: відсутність розуміння проблеми. На жаль (з іншого боку, на щастя), українське суспільство мало розбирається у порядку денному ЛГБТ-партії.

Причини тому є різні: незрозумілий для українців сенс “захисту прав сексуальних меншин”; розмите поняття “гендеру”; численні міфи про “10% ущємльонних” тощо. Дещо розглянемо їх. Хоча за 7 років діяльності ГО “Варта Життя” інформації для ознайомлення на сайті – більш ніж достатньо.

Почнемо з найпростішого. З переважання емоцій. Коли емоції вирують, а в даному випадку пані Катерина яскраво виразила своє обурення християнами, які не сприймають ЛГБТ, – тоді раціональний аналіз відходить на задній план, дещо пригнічується. В принципі, чого й добиваються представники ЛГБТ: щоб люди більше переживали, менше думали; більше антагонізму, менше діалогу; більше конфлікту, менше порозуміння. Уся політика даного суспільно-політичного руху спрямована на “підрив” (Джудіт Батлер): тожсамості, свідомості, розуму, мови, права, антропології. Зрозуміло, що від пересічної українки, яка бачить одягнутих у жіноче розфарбованих мужиків з шестиколорним прапором, які крокують “парадом” перед дітьми, – годі очікувати спокою. Її емоційне обурення є виправданим. Але від журналістки вимагається зберігати виваженість і поміркованість за будь-яких обставин. Хіба що за нею женеться голодний ведмідь.

По-друге, велика проблема в інтерв’ю – це змішування понять. Звичайно, коли переважає емоційна сфера, складно дотримуватися законів логіки Аристотеля і слідкувати за чітким визначенням понять та логікою переходу від засновків до висновків. Тому варто зауважити, що пані Катерина, припустимо несвідомо, від любові до ближнього, здійснила підміну понять: замість говорити про ЛГБТ як про суспільно-політичний рух (чим і є ця організація), вона говорила про людей, які мають одностатеві потяги і потребують допомоги й підтримки. Це дуже поширена груба помилка, яку “вкорінюють” у нашій свідомості адепти політики ЛГБТ. Вони скаржаться на переслідування нещасних (але неможна називати їх нещасними, бо вони представляються щасливими) людей і пропагують захист їхніх прав (точніше привілеїв, оскільки кожен громадянин вже має однакові права, згідно з Конституцією).

Але потрібно розрізняти, як кажуть, “котлети окремо, мухи окремо”. Є люди, які відчувають одностатевий потяг, або переживають гендерну дисфорію, які справді потребують нашого розуміння, підтримки, допомоги у віднайденні себе. Направду, таких людей ні в якому разі не можна відкидати, оскільки це лише поглиблює їхню травму. І тут я цілком погоджуюся з пані Катериною Баско, яка говорить про надмірне обурення християнами гріхом гомосексуалізму, в той час, як самі страждають від спектра інших гріхів. Потрібно виявляти любов і милосердя до людини, яка бореться з одностатевим потягом, та терпеливість і витримку – до тих, хто вважає це нормальним. Важко, але можливо.

А є ЛГБТ. Це зовсім інше. Це суспільно-політична структура, створена після сексуальної революції 1968 року, яка має своїх ідеологів (Сімона де Бовуар, Джудіт Батлер, інші), свою мету – змінити свідомість суспільства (щоб “на біле називали чорним, а на чорне – білим”), свої методи пропаганди й впливу (які в основі своїй є тоталітарними, оскільки іншим способом вони в суспільстві не закріпляться), своїх донорів фінансування (варто ознайомитися з працями Габріели Кубі, в яких вона розкриває список поіменно, окрім ООН, ВООЗ, UNIСEF), свої сфери дії: мова, право, політика. Проти цього виступати не просто можна, але й потрібно! Не сприймати, відкидати, не толерувати, гидувати, обурюватися – дозволено! Політика ЛГБТ руйнує державу, інститут сім’ї і саму людину. Ця організація переслідує власні цілі, а не турбується про гомосексуалів і трансгендерів. Про це свідчить два факти: 1) агресивне (саме так! агресивне!) заперечення можливої допомоги людям з одностатевим потягом, 2) втягування у свою мережу сект (організація має всі ознаки релігійної секти) дітей, неповнолітніх, молодь.

Можна багато говорити про прагнення легалізувати одностатеві “сім’ї”, про вимогу розвитку альтернативних репродуктивних технологій (ЕКЗ, сурогатне материнство тощо), про заборону репаративної терапії, про гей- і транс- афірмативну психологію щодо гендерної дисфорії в підлітків, про переслідування і цькування “детранзишенів” та інакодумців, про виховання дітей без моральних цінностей тощо – багато “плодів” має діяльність ЛГБТ у всьому світі. До речі, на днях в парламенті винесуть на голосування законопроєкт Ярослава Железняка про легалізацію порнографії – ЛГБТ також підтримує. Список збочень у гріха нечистоти – нескінченний.

Наостанок, про сам гріх нечистоти. Шкода, що отець Степан Мишковський не розкрив усю глибину проблеми цього гріха і не розповів чому Господь, насправді, виокремлює його серед інших. Забороні саме цього гріха присвячено цілі розділи Книги Левит, він згадується у всьому Старому Завіті, а також у Посланнях апостола Павла. Чому? Тому що це гріх проти тіла, що є храмом Святого Духа. Тілесність людини – це не щось окреме від неї. Тілесність – це сама людина. Гріх нечистоти – це гріх вбивства людини самої себе. Нечистота знищує людину – творіння Боже. І викорінити її дуже важко. Хоча з Богом все можливе.

Слава Ісусу Христу!

Олеся Горгота, кандидат філософських наук