Я б хотіла поговорити про практичні речі. Що робити, якщо підліток приходить з переконанням, що він живе не в тому тілі і що саме від цього всі його негаразди? Таких випадків ми бачимо вже немало, тому є сенс говорити. Яка реакція може бути, якщо в колективі ваших дітей з’являються подібні діти і вчителі та психологи без умов підтримують ці ідеї?
Коли підліток звертається в клініку щодо гендерної дисфорії, простіше за все забезпечити його блокаторами статевого дозрівання і переконати себе, що питання вирішене. Однак це абсолютно не так. Розбиратися з причинами і покращувати психічний стан дитини – процес тривкий і потребує певних зусиль і часу. У той час як блокатори статевого дозрівання крадуть саме цей дорогоцінний час у молоді, яка має подібні проблеми. Оскільки запускають незворотній процес. Ліза Літтман назвала явище стрімкого розповсюдження гендерної дисфорії серед дівчат-підлітків “швидким початком гендерної дисфорії” (ROGD). Цей термін часто використовується для позначення явища швидкоплинного розвиту гендерної дисфорії у підлітків-дівчат. Подібним чином відбувається розповсюдження анорексії, булемії. Зараз дівчата-підлітки знаходяться у найгіршому психічному стані, з найвищим рівнем тривоги, самоушкодженням та депресії, які ми коли небудь бачили. Додайте до цього популяризацію транс-переходу як методу вирішення всіх проблем підняття авторитету підлітка серед однолітків після “камінг-ауту”. Та коли розвивається ідеологія, фундаментальна наука стає нецікавою.
Нас часто переконують, що блокатори статевого дозрівання не мають жодної шкоди, але лише затримують статевий розвиток дитини, надаючи час на “подумати”. Однак це не так.
Вживання блокаторів статевого дозрівання шкодить процесу навчання, соціальній поведінці та руйнує здорову реакцію на стрес. Було помічено порушення просторової пам’яті, очевидний вплив на структуру мозку (у тому числі, об’єм функціональний зв’язок, щільність нейронів). Досліди на тваринах показали, що пригнічення статевого дозрівання впливає на структуру мозку та розвиток соціальних та когнітивних функцій. Дослідження людей дуже мало (близько 5). В одному дослідженні приймали участь 25 дівчат. Через 3 роки приймання блокаторів статевого дозрівання їхній IQ знизився в середньостатистичному на 7 пунктів. І одна з дівчат мала зниження на 15 пунктів. Ще одне дослідження, в якому порівнювали результати рівня IQ 15 дівчат, які приймали блокатори статевого дозрівання з контрольною групою, показало різницю в 7 пунктів на користь контрольної групи.
На блокаторах статевого дозрівання намагаються не тримати довше 2 років, оскільки вони роблять кістки вкрай крихкими. Статеві гормони мають безпосередній вплив на ріст кісток.
Крім того, наш мозок на кожному етапі розвитку відкриває конкретні “вікна можливостей”. І блокуючи цей розвиток, ми не даємо багатьом процесам організму розвиватися природньо. Наприклад, ми вчимося ходити близько 1 року, вчимося говорити не коли-небудь, а саме у віці 2-3 років. Якщо дитина розмовляє в цьому віці в сім’ї декількома мовами, вона має шанс вивчити досконало мову і не мати акценту. Так само і в період статевого дозрівання мозок відкриває певні “можливості”, які в інший період наздогнати буде важко або неможливо.
Ще одна тривожна закономірність полягає у тому, що практично 100% дітей, які приймають блокатори статевого дозрівання, переходять на перехресні гормони. А такі діти будуть безплідними. Також вони можуть мати постійну сексуальну дисфункцію, оскільки їхні статеві органи не були сформовані.
Багато інших факторів впливу гормонів нам просто невідомі з декількох причин. По-перше, прийняття гормонів підлітками має короткотривалий період, тому немає достатніх лонгітюдних досліджень. По-друге, результати ряду досліджень банально приховані. Дослідження анонсоване, але знайти результати неможливо. Нещодавно стало відомо, що лікар Йогана Олсон-Кеннеді не оприлюднила результати дослідження, оскільки боялася, що вони можуть бути використані у судах для заборони використання блокаторів статевого дозрівання. Насправді вона не змогла довести покращення психічного стану пацієнтів внаслідок вживання медичних препаратів. І цей страх має підґрунтя, оскільки, наприклад, успіх справи Кіри Белл був продиктований також тим, що гендерна клініка не довела жодного прикладу покращення стану підлітків після переходу. Люди після переходу (шведське дослідження) в 19 разів частіше здійснюють суїцид, ніж звичайні люди.
Окремо хотіла зазначити щодо перев’язки грудей. Це, на перший погляд, не найжахливіша процедура, містить ряд наслідків. По-перше, при перев’язуванні грудей підліток не може дихати вільно і глибоко, дихання стає поверхневим і частим. По-друге, це може деформувати ребра і подеколи призводить до переламів ребер.
Підлітки, у яких виникають ускладнення у статевій сфері, зокрема гендерна дисфорія, мають низку характерних особливостей щодо свого розвитку:
- Зазвичай вони мають складні стосунки у сім’ї. Відчувається брак довіри та емоційної близькості. Не обов’язково у цих сім’ях діти занедбані або присутні жорсткі конфлікти чи відверте насильство. Але й близьких стосунків немає. Дитина відчуває себе покинутою і непотрібною.
- Подібні діти погано соціалізовані. Це відбувається з різних причин (в силу темперамента, невідповідності очікуванням гомогенного дитячого колективу, конкуренція у дитячих спільнотах, цькування).
- Нерідко вони пережили в минулому травму, з якою не змогли впоратися самотужки. Не завжди ця травма лежить на поверхні, однак вона має конкретний вплив.
- Відчувається небажання підлітка дорослішати і брати відповідальність за своє життя, нерідко це яскраво виражене в захопленні аніме (дитячі образи).
Якщо ваша дитина підліткового віку говорить, що відчуває гендерний дискомфорт, і ви готові поборотися за її майбутнє, то маєте зробити таке:
- Не критикуйте і не принижуйте свою дитину. Найбільше у такий період їй потрібна ваша підтримка, незалежно від того, наскільки ця проблема є насправді реальною. Приймайте свою дитину беззаперечно. Зробіть декілька глибоких вдихів і видихів, відчуйте себе і пропонуйте відверту розмову.
- Не біжіть робити швидкий “камінг-аут”, хоч як це зараз не мейнстрімово та “прогресивно”. Скільки б нам не намагалися розповісти про вирішення проблем через транс-перехід, досягають цими кроками ще більшого розчарування, болю та страждань.
- Зверніть увагу на свої стосунки з дитиною, особливо це стосується гомогенного батька (для доньки – мама, для сина – тато). Найкраще, і якщо є така можливість, мають включитися обидва з батьків.
- Зверніть увагу на стосунки дитини в колективі. Чи вони є здоровими? Чи не переживає дитина регулярне приниження? Можливо є місце цькуванню? Чи має дівчина подруг, а хлопець друзів?
- Подумайте, чи є об’єктивною самооцінка вашої дитини? Чи приймає вона власне тіло? Чи цінує себе і довіряє собі? Наскільки в вашій сім’ї прийнято хвалити дітей? Чи ви вважаєте свою дитину гарною?
- Зверніть увагу на спільноти, де бере інформацію дитина. Вірогідніше вона активно спілкується у транс-спільнотах, де процес переходу презентують як панацею і єдиний шлях до вирішення внутрішніх невирішених питань. Найкращий шлях – заблокувати ці ресурси і обмежити час проведення дитини в інтернеті. Спочатку це може сприйнятися агресивно. Але якщо ви будете твердими і послідовними, прийде момент, коли дитина висловить вдячність вам, що ви не покинули її з таким важким рішенням, але взяли відповідальність на себе і пройшли цей шлях разом з дитиною. Потрібно розуміти, що транс-ідеологія – це певна релігія, куди потрапляючи, вийти самому вкрай важко. Мало того, в середині цього культу постійно культивується страх і ненависть стосовно всіх, хто не є учасниками транс-спільноти.
- Пригадайте, які травмуючі події пережила ваша дитина. Чи працювали щодо них з фахівцем? Це є важливою необхідністю – пропрацювати травму, яка дає взнаки.
- Зверніться до фахівця, який не зациклений на “транс-афірмативній” терапії, але зацікавлений до кінця розібратися в ситуації та знайти справжню причину таких відчуттів і міркувань.
- Приготуйтеся до необхідності змінюватися самому і працювати над собою. Результат можливий, коли батьки, вчителі, психотерапевт і все інше оточення працюють “на одній хвилі”.
- Якщо ви звернулися до клініки з питань гендерної дисфорії, то маєте ставитися критично до всіх рекомендацій, які отримуєте. Потрібно усвідомлювати, що це експериментальна сфера. Жодний лікар не дасть гарантій користі від приписаних медичних втручань. Цьогорічний звіт Касс (чотирирічний “Огляд Касс англійських гендерних служб для дітей та молоді” обсягом на 388 сторінок) містить жахливу оцінку гендерно-афірмативного підходу. Велика кількість лікарів і психотерапевтів по всьому світу піднімають питання шкоди від прийняття блокаторів статевого дозрівання і відсутності доказової бази користі від них. Цікавим є те, що конференції щодо гендерного здоров’я – єдині медичні конференції, на яких не говорять про ризики, лише святкування.
На жаль, маємо багато спільнот, які активно розповсюджують ідеї транс-переходів. І мало інформації щодо шкоди і ризиків. А підлітковий вік – період, коли ризикувати є звичною справою. Тому маємо інформувати батьків, працювати з підлітками і наполягати на недоречності подібних втручань у підлітковому віці.
Організація “Планове батьківство” надає тестостерон під час першого візиту (США), у тому числі неповнолітнім.
Багато процесів є незворотними, але люди, які наважилися на зворотній перехід, намагаються усунути хоч якісь наслідки приймання гормонів.
Марія Єршова, педагог, практичний психолог, тренер статевого виховання. “Гендерна дисфорія підлітка: практичні поради батькам” / Науково-практична конференція “Гендерна дисфорія підлітків в Україні: причини поширення та шляхи вирішення”, м. Львів, Патріарший дім, 1 листопада 2024 року.
