Ліквідація традиційних відносин, норм моралі, сім’ї, статевих ознак змінить психотип людини та призведе до соціальних трансформацій.
У постмодерній філософії «ґендер» вже не має біологічних характеристик, не пов’язаний із сутностями «чоловіка» чи «жінки». Така категоріальна трансформація є наслідком зміни політичних поглядів у феміністському русі, і аж ніяк не наукових відкриттів.
Нещодавно в соціальних мережах був поширений допис про відвідування церкви випускниками однієї зі шкіл Київщини. Автор допису грубо в негативній формі описав дану подію, відмічаючи «темне середньовіччя» школи, її вчителів і директора.
Сучасний фемінізм, як такий, котрий втратив потребу у боротьбі, мусить стати тим, що пропонуватиме жінці Щастя.
Треба розуміти, що у суспільстві, де легалізація хоча б одного відхилення від природної норми сексуальної поведінки, відкриває двері для узаконення всіх інших типів сексуального збочення. Діє принцип доміно, де одне збочення призводить до прийняття іншого.
На глибоке переконання марксистів, у новому суспільстві не мало бути місця таким пережиткам, як Релігія та Традиція! Релігія, Церква були і лишаються для марксистів об`єктом постійного цькування, переслідування та висміювання.
Сучасні західні ліві врахували досвід Радянського Союзу, тому у своїй риториці не обіцяють встановити «диктатуру пролетаріату». Навпаки! Вони, на перший погляд, виступають проти будь-якої диктатури і за повну свободу. Проте важливо розуміти, що цей «окультурений марксизм», цей «соціалізм із людським обличчям» суть є близнюками злочинного, тоталітарного, комуно-більшовизму і що коріння цих явищ є спільними.
Фізика, астрономія, математика можуть бути проголошені расистськими. Чому? Тому, що в цих галузях науки майже немає афроамериканців!
України це, безумовно, стосується, як і всіх, але з деякими особливостями: у наших університетах не придушують дискусії, бо в них просто немає дискусій. Та й пересічний українець, друг телевізора, традиційно резистентний до впливу будь-яких інтелектуалів — що правих, що лівих. Але ми маємо свої лінії розлому, переважно національні й постколоніальні, що теж періодично загострюються на тлі зниження заощаджень.
На думку професора університету Мемфіса, історика Андрія Знаменського, «рух за громадянські прaва і боротьба з pacизмом, які шістдесят років тому були актуальні і грали позитивну роль, зараз перетворилися в застарілу американську «скріпу». Зараз багато в чому все це виродилося в індустрію скарг, яка обслуговує інтереси впливових етнічних та pacoвиx кланів, які залякують решту Америки жупелом pacизму, щоб виторгувати для себе політичні та економічні пpeфepeнції. Це дуже небезпечна тенденція»
Культивування абсолютного егоїзму різноманітних меншин та свідома інфантилізація молоді, помножені на нестерпне лівацьке бажання контролювати усі сфери життя й переслідувати своїх ідеологічних опонентів, – все це нанесло величезну шкоду поколінню молоді, яке зростало у реаліях панування неомарксистської ідеології. Це покоління вже отримало свою назву – Generation Snowflake.