Соромно бути «білим»

Маленькі «білі дискримінатори» мають із перших класів усвідомлювати свою велику провину за «століття рабства і сегрегації»

 

Сегрегація, апартеїд, дискримінація – все це лишилося у минулому, але боротьба із «дискримінаторами» триває і все більше набирає химерних проявів і форм. Тепер порядній людині має бути соромно за свій колір шкіри. Відчуття провини культивують змалечку. Маленькі «білі дискримінатори» мають із перших класів усвідомлювати свою велику провину за «століття рабства і сегрегації». А допоможуть їм у цьому не лише вихователі і викладачі, ретельно «прокачані» в ідеологічно окупованих марксистами навчальних закладах, але й політики та представники масової культури. «Я соромлюся кольору своєї шкіри. Я привілейована через те, що біла. Я відчуваю сором за все те насильство, яке відбувається в Америці та інших расистських країнах», – заявляє акторка Розанна Аркет [1].

Між тим, спритні політики вже давно зрозуміли, що білим бути непрестижно і всіляко намагаються долучити себе до «дискримінованих» меншин та «віднайти» у своєму сімейному генеалогічному дереві чорношкірих або індіанських пращурів.

Часом ці спроби набувають доволі комічного характеру.

Так, прихильниця репарацій на користь афроамериканців, сенатор Елізабет Енн Воррен (представниця Демократичної партії) на зорі своєї політичної кар`єри у декількох анкетах вказала, що є представником корінних народів Америки (себто індіанців). Навіщо? У США це надає певні привілеї під час прийому на роботу. Брехню розвінчали багато років потому, і скандал коштував Воррен місця в Конгресі в 2012 році. Цю історію взяв на замітку Дональд Трамп, і після того, як Елізабет Воррен стала однією з його «критикес», чинний президент Америки не пропускав нагоди потролити її. Він навіть вигадав Воррен прізвисько – і дотепне, і знущальне водночас. «Сьогодні Елізабет Воррен, яку я іноді називаю Покахонтас, включилась у президентські перегони*. Чи буде вона позиціонувати себе як першого кандидата – представника корінних народів Америки або через 32 роки вона вирішила, що це вже не така виграшна стратегія? Побачимося на передвиборчій кампанії, Ліз!» – писав Трамп у своєму Твітері[2].

Представник «корінних народів Америки» – сенатор Елізабет Енн Воррен («Покахонтас»)

 

Інша відома прихильниця репарацій, сенатор Кaмaла Харріс (представниця Демократичної партії), також полюбляє спекулювати своїм кольором шкіри та під час публічних виступів, оголошувати себе «жертвою рабства». Проте, як з`ясували допитливі журналісти, родовід цієї «рабині Ізаури» не є бездоганним. Мати Камали походить із давнього індійcкoго тaмільского poду рабовласників, а батько – Дональд Хaрріс, є нащадком «чорних американських рабовласників»[3].

«Жертва рабства» сенатор Камала Харріс

 

У благородній справі «віднайдення свого історичного коріння» намагаються не відставати від високопосадовців політики та активісти меншого калібру. Так, вчасно «віднайшов» своє індіанське походження, Член Міської ради Лос-Анджелеса – Мітч О’Фаррелл. Він просто заявив, що попри своє ірландське прізвище і європейську зовнішність, його предками були індіанці, і щоб відмести підозри, одразу зажадав знести пам`ятник «расисту» Колумбу, який стояв у Гранд-парку міста. Прогресивна спільнота радо вітала ініціативу гордого представника «корінних народів Америки».

Представник «корінних народів Америки» Мітч О’Фаррелл

 

Кілька років тому сталася гучна історія із білою жінкою, Рейчел Долезал, яка 20 років удавала із себе афроамериканку** і зробила собі кар’єру в індустрії скарг (griеvаnсе industrу). Роки поспіль, Рейчел обіймала посаду президента відділення «Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення в Спокане» (штат Вашингтон) і вигадувала барвисті історії про «кричущі випадки расових утисків», які нібито відбувались у її житті та про «чисельні погрози через її афроамериканське походження». Брехню Рейчел Долезал викрив місцевий телеканал KXLY4, який зв’язався з її справжніми батьками. Ті підтвердили, що їхня дочка хоч і бореться за права афроамериканців, але сама походить з європейської (німецько-чеського походження) сім’ї. Щоб не було жодних сумнівів, батьки навіть показали журналістам свідоцтво про народження Рейчел [4]. Лише після цього «жертва расових утисків» змушена була подати у відставку із своєї «хлібної» посади.

Професійна борчиня за права «кольорового населення», афроамериканка чесько-німецького походження Рейчел Долезал

 

Як бачимо, справа доходить до смішного, зараз тисячі підстаркуватих «бeбі-бумерів» навипередки намагаються зaписати себе у «ветерани руху за громадянські правa», заявляючи, що всі вони шпацерували на маршах поруч із самим Мартінoм Лютерoм Кінгoм. («Я на колчаковскіх фронтах, ранєн бил!) Цікаво.

Одному мені ця ситуація нагадує травневі вистави «побєдобєсія» із сотнями ряжених 70-річних ветеранів ІІ Світової війни в одній недружній, але, на наше нещастя, сусідній до нас країні?

На думку ж професора університету Мемфіса, історика Андрія Знаменського, це свідчить, що «рух за громадянські прaва і боротьба з pacизмом, які шістдесят років тому були актуальні і грали позитивну роль, зараз перетворилися в застарілу американську «скріпу». Зараз багато в чому все це виродилося в індустрію скарг, яка обслуговує інтереси впливових етнічних та pacoвиx кланів, які залякують решту Америки жупелом pacизму, щоб виторгувати для себе політичні та економічні пpeфepeнції. Це дуже небезпечна тенденція»[3].

Але дуже промовиста! Як вважаєте, чи скоро представники вітчизняних псевдоінтелектуальних еліт (на грантах лівацьких фондів) почнуть віднаходити своє афроукраїнське або «римлянське» коріння і вимагати преференцій та репарацій за «роки рабства та дискримінації»?

*Елізабет Воррен – в минулому університетський викладач юриспруденції. Вперше була обрана сенатором від Массачусетсу в 2012 році. Її політичні переконання – лівий популізм. Газета Washington Post опублікувала реєстраційну картку державної колегії адвокатів штату Техас, заповнену сенатором Воррен в квітні 1986 року, де вона вказала свою національну приналежність – «корінний житель США». Фактично, вона користувалася статусом представника меншини, щоб отримати переваги на роботі в університеті та інші пільги. 31 грудня 2018 року, Воррен заявила про висунення своєї кандидатури на виборах президента США 2020 року. 5 березня 2020 року оголосила про припинення подальшої участі в передвиборній кампанії.

** Вона почала завивати волосся, фарбувати своє, від природи, світле волосся у темні кольори і робити популярні серед чорношкірих дівчат зачіски. Також, судячи з усього, вона активно користувалася автозагаром і косметикою для додання шкірі темного відтінку. Перетворення Рейчел Долезал досягло помітних успіхів – якщо подивитися її фейсбук, не виникне жодного сумніву, що вона чорношкіра.

Джерела:

  1. Розанна Аркетт посоромилась бути білою і пошкодувала [Електронний ресурс] Режим доступу: https://proexpress.com.ua/uk/rozanna-arkett-zastydilas-byt-beloi-i-pojalela/
  2. Гіларі-light: Хто така Елізабет Воррен і з чим вона йде в президенти США? [Електронний ресурс] Режим доступу: https://ua.112.ua/statji/khilari-light-khto-taka-elizabet-uorren-i-z-chym-vona-ide-v-prezydenty-ssha-511849.html
  3. Peпapaции за paбcтвo в Америке: история и уроки peпapaций [Електронний ресурс] Режим доступу: https://kontinentusa.com/perpcii-za-rbstvo-v-amerike-istoriya-i-uroki-prpacii/
  4. «Я считаю себя черной» История правозащитницы Рейчел Долезал, выдающей себя за афроамериканку [Електронний ресурс] Режим доступу: https://meduza.io/feature/2015/06/16/ya-schitayu-sebya-chernoy

Владислав Дутчак, кандидат філософських наук, доцент

Джерело: особиста сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/profile.php?id=100009411916759