Плутанина у визначені гендеру робить неможливим застосування його відносно дитини, яка ще розвивається. За визначенням ООН, підлітковий вік – це період з 10 до 19 років. У той же час, ряд сексологів зазначає, що сексуальність людини є плинною (наприклад, дослідження Лізі М. Даймонд, 2016 р.) і розвивається до 24 років, та може змінюватися й пізніше. Оскільки існує велика кількість теорій щодо гендерної ідентичності і останнім часом гендерна ідентичність не трактується як двійкова категорія, вважаємо абсолютно недоречним використовувати даний термін для дітей.
Джудіт Батлер і Сімона де Бовуар (“Друга стать” і “Гендерний клопіт”) представили гендер як соціальний конструкт. Але, відповідно до сучасних досліджень, це не є дійсністю. Кожна людина народжується статевою. Оскільки всі народжуються з можливістю продукувати конкретні гамети – чоловічі або жіночі, то і стать ми визначаємо за ними – жіночу або чоловічу. Навіть якщо говорити про інтерсекс-людей, то вони вироблятимуть один з двох типів гамет або будуть безплідними. Не існує жодних проміжних типів гамет між яйцеклітинами і сперматозоїдами.
Якщо ми повернемося до Джок’якартських принципів (міжнародно-правові норми щодо сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, прийняті у 2006 році), то “гендерна ідентичність розуміється як глибоко усвідомлене тією чи іншою особою внутрішніх чи індивідуальних особливостей гендерної приналежності, яка може як співпадати, так і не співпадати зі статтю при народженні, включаючи індивідуальне відчуття свого тіла…” Статева ідентичність – це внутрішня динамічна структура, що інтегрує окремі аспекти особистості, пов’язані з усвідомленням і переживанням себе, як представника певної статі, у єдине ціле без утрати їхньої своєрідності” (визн. Маріанни Ткалич). “Гендерна ідентичність – аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе як представника певної статі” (визн. Маріанни Ткалич).
Надаючи дитині право визначати свою гендерну ідентичність у контексті соціальної категорії з нівелюванням біологічних чинників, ми наражаємо дитину на небезпеку і додаткову плутанину.
Як мінімум 19 штатів заборонили робити медикаментозні та хірургічні втручання з метою зміни статі для неповнолітніх. У липні 2021 року відома шведська лікарня, яка пропонує процедури зміни статі для дітей та підлітків, вирішила припинити робити такі операції. У 2020 році у Фінляндії було оприлюднено рекомендації щодо лікування, які рекомендували не використовувати препарати, що блокують статеве дозрівання, та інші медичні заходи в якості першочергового лікування із підлітковою дисфорією. У Великій Британії у 2022 році закрили єдину у країні клініку гендерного медицини Tavistock через зашвидке ухвалення рішень щодо здійснення трансгендерного переходу. Ряд провідних кліністів Tavistock виступили з гострою критикою афірмативного підходу лікування гендерної некомформності підлітків. У Норвегії з 2023 року обмежуються використання блокаторів статевого дозрівання, перехресних статевих гормонів і операцій.
15 січня 2024 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оприлюднила оновлену заяву щодо свого плану розробки рекомендацій стосовно охорони здоров’я для «трансгендерних та гендерно неконформних [TGD] людей»
У квітні 2024 р. Гіларі Кесс, британська педіатр, опублікувала свій огляд послуг із визначення гендерної ідентичності для дітей та молоді, зроблений на замовлення NHS England. Це поставило під сумнів доказову базу молодіжної гендерної медицини. Доповідь Касс містить жахливу оцінку гендерно-афірмативного підходу загалом і гендерно-клінічну модель догляду, яка втілила в дію цей підхід надання втручань зі зміни статі на вимогу, зокрема.
Нове дослідження з Німеччини кидає серйозний виклик припущенню про постійність гендерної дисфорії у підлітків і молодих людей. Дані німецького страхування, які містять медичні претензії для близько 14 мільйонів застрахованих осіб віком від 5 до 24 років, свідчать про те, що більшість молодих людей з діагнозом «Розлад гендерної ідентичності» (F64) позбавляються діагнозу через 5 років, що свідчить про низьку діагностичну стабільність.
Гучні судові позови проти клінік, які надавали послуги зі зміни статі підліткам, які згодом усвідомили свою помилку; відсутність довготривалих досліджень результатів подібного лікування; великий відсоток суїцидальних наслідків переходу без належної роботи психотерапевтів до цього; все частіший процес здійснення детранзишин (зворотнього переходу) – все це змушує міжнародний науковий світ ставити під сумнів гендерні теорії та застосування їх в освітньому процесі.
- Кубі Ґабріела. Глобальна сексуальна революція: руйнування свободи в ім’я свободи / Ґабріела Кубі; пер. з нім. О. Коцюби. – Тернопіль : Мандрівець, 2018. – 328 с.
- Со Дебра. Кінець гендеру. Розвінчання міфів про стать та ідентичність / пер. з анл. Федір Левчук. – К.: Наш Формат, 2023. – 256 с.
- Ткалич Маріанна. Гендерна психологія. – К. : ВЦ “Академія”, 2021. – 254 с.
- https://segm.org/
- https://vartalife.com.ua/
- https://www.aerzteblatt.de/
