Хронологічно перший документ, що закріпив поняття «гендер» в законодавстві України – Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. «Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001–2005 роки». Після нього було затверджено ряд документів, зокрема Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Проте всі ці документи розуміли «гендер» саме як еквівалент слову «стать».

До прикладу, у Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», визначено, що «Ґендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства», а «Ґендерно-правова експертиза – аналіз чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Інструкція щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів (Мінсоцполітики України; Наказ, Інструкція від 07.02.2020 № 86), дотримується також цього підходу, хоча тут вже визначено набагато ширший перелік «гендерних» термінів. Так, Інструкція Гендерний аналіз розуміє як «вивчення відмінностей між жінками та чоловіками в умовах, потребах, рівнях участі, доступу до ресурсів та управління ними, повноваженнях у прийнятті рішень тощо, зумовлених усталеними в суспільстві гендерними ролями (нормами, очікуваними моделями поведінки, діяльністю, характерними рисами, що вважаються притаманними для чоловіків/жінок)», а Гендерний підхід як стратегію, що забезпечує врахування інтересів і досвіду жінок та чоловіків як невід’ємної складової планування, реалізації, моніторингу та оцінювання політики і програм у політичній, економічній, культурній і соціальній сферах для отримання жінками та чоловіками рівних благ.

Разом із тим, вже в цьому акті вперше в Україні зʼявляється визначення терміну «гендер» як «соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок/чоловіків». Тобто, відбувається відокремлення соціальної від біологічної складової жіночої та чоловічої статті.

Наступним актом, який це закріпив це поняття у аналогічному формулюванні, стала ратифікована Стамбульська конвенція 20.06.2022 (чинності набрала 01.11.2022).

Відокремлення соціальної від фізіологічної складової статі є першим кроком до юридичної нормалізації транссексуальності, відповідно до якої людина може самостійно обирати, до якої статі вона належить, на основі власних ситуативних «відчуттів».

В Україні поки цього не трапилося, але як показує практика Європи – це дуже імовірний сценарій у найближчому майбутньому.

У звʼязку з цим, необхідно продумувати механізми, які можуть забезпечити правовий захист від поширення гендерної ідеології.

Почнемо з рівня шкіл.

2-3.    Правове регулювання освітньої діяльності в Україні. Способи правового впливу батьків та педагогів на зміст освітніх програм в Україні.

Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про освіту», батьки здобувачів освіти мають право:

• захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
• звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
• обирати освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;
• брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

Тобто, батьки мають право впливу на освітню програму.

Освітня програма – це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом загальної середньої освіти для досягнення учнями визначених відповідним Державним стандартом загальної середньої освіти результатів навчання.

Освітня програма містить, зокрема:

• загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;
• перелік, зміст, тривалість і взаємозв’язок освітніх галузей та/або предметів, дисциплін тощо, логічну послідовність їх вивчення;

Зазвичай школа затверджує свою освітню програму на основі освітньої програми, запропонованої МОН (типової освітньої програми). Разом із тим, школа може розробити і свою, але тоді вона має бути затверджена МОН.

Типові освітні програми рекомендовані МОН, зазвичай не містять посилання на термін «гендер». Відповідну термінологію знайшов лише в курсі «Громадянська освіта» для 10 класу, де учень має освоїти «Гендерну, етнічну, конфесійну різноманітність, має знати «Як подолати гендерні стереотипи», «Характеризує соціальні норми. Пояснює, що таке гендерна рівність та в чому полягає її значення».

Відповідно, на даному етапі батьки мають право вимагати, щоб дана освітня програма була замінена іншою програмою, яка відповідає їх цінностям, адже:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу».

Реалізувати зазначене право можна безпосередньо, або ж через органи батьківського самоврядування, передбачені ст. 27 та 30 ЗУ «Про повну загальну середню освіту».

Якщо школа відмовляється реалізовувати передбачені законом права батьків, вони мають право звернутися до Державної служби якості освіти України, яка уповноважена контролювати дотримання законодавства про освіту у школах, до МОН, або до суду.

Крім проблем з освітніми програмами, виникнення гендерної ідеології можливе і на нижчих щабелях, а саме на рівні підручників.

Підручники, які використовуються у школах, мають бути затверджені грифом МОН. Разом із тим, на сьогодні їх є велика кількість, і школа обирає з них ті, які більше подобаються.

Якщо конкретний підручник містить недопустимі для батьків твердження, вони можуть вимагати його заміни. Так само і педагогічний колектив, якщо бачить, що підручник не відповідає їх цінностям, можуть обрати інший.

Крім обрання підручників у школах, громадськість має право брати участь в експертизі, надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам. Відповідно, це дасть можливість контролювати процес схвалення як конструктивних (християнських), так і деструктивних (гендерних) матеріалів.

Питання регулюється Наказом Міністерства освіти і науки 05 червня 2023 року № 675. Відповідно до нього, до складу Комісії, експертної групи можуть входити наукові та науково-педагогічні працівники, викладачі та майстри виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) та післядипломної педагогічної освіти, вчителі та методисти, перекладознавці та перекладачі, психологи, фахівці в галузі інформаційних технологій, представники інститутів громадянського суспільства, громадських об’єднань людей з інвалідністю тощо.

Даним актом передбачено створення й Антидискримінаційної комісії, яка стала підставою для вилучення багатьох християнських наративів та включення багатьох гендерних. Саме відповідальністю батьків та педагогів є моніторити проведення цих експертиз та наполягати на включенні представників християнської спільноти.

Якщо батьки або педагоги виявляють невідповідність навчальних програм принципам здорового глузду, крім того, що вони можуть впливати на вибір навчальних дисциплін безпосередньо їх дітьми, вони можуть як представники громадянського суспільства писати скарги до МОН з вимогою зняти гриф з даної програми чи підручника.

Обґрунтовувати це у випадку гендеру можна тим, що навчальні програми, які легалізують можливість добровільного переходу зі статі в стать є фактично антинауковимими.

Крім того, одним з потужних інструментів впливу на владу може бути створення Петицій. Як всі ви прекрасно знаєте, влада зобовʼязана розглянути петицію, яка набрала 25000 голосів за певний період.

І, наостанок, варто згадати, що багато шкіл зараз залучають зовнішніх експертів для проведення занять, особливо що стосується «просвітництва» у питаннях гендеру. Для того, щоб це не стало несподіванкою, батьки на батьківській раді можуть вимагати від дирекції та педагогів інформувати про бажання залучити зовнішніх експертів та залучати їх лише у випадку згоди батьків.

Перед тим, як дозволити виступ даних організацій, варто промоніторити їх по відкритим джерелам: Facebook, Instagram. На предмет їхньої активності та поглядів. З практики такий аналіз дозволив навіть на моїй роботі не допустити до надання тренінгових послуг тренерів, які сповідують нехристиянські цінності.

Погоріленко Артур, доктор філософії у галузі права та психології, Голова ГО “Рух за життя та гідність людини”. “Правовий захист батьків, педагогів, душпастирів від деструктивного впливу гендерної ідеології” / Науково-практична конференція “Гендерна дисфорія підлітків в Україні: причини поширення та шляхи вирішення”, м. Львів, Патріарший дім, 1 листопада 2024 року.

Погоріленко Артур_Гендерна дисфорія_презентація

Правознавча довідка.

• №2866-IV. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. 2005р. Поняття «гендер» відсутнє.
• № 5207-VI. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні. 2013р. Поняття «гендер» відсутнє.
• №322-08. Кодекс законів про працю України. 1971р. Зміни від 2019 р. Містить елементи гендерної ідеології.

Стаття 2^–1. Рівність трудових прав громадян України, недопущення дискримінації у сфері праці

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції”, а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

• №2319-IX від 20.06.2022. Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Програмний документ просування гендерної ідеології.
• №2849-IX від 13.12.2022. Про медіа. Містить елементи гендерної ідеології.

Стаття 36. Обмеження щодо змісту інформації

1. На території України в медіа та на платформах спільного доступу до відео забороняється поширювати:

2) висловлювання, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності;

3) висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками.