У сучасному світі існує багато тенденцій, які спрямовані на розмивання дотеперішніх ключових понять. Так, наприклад, піддається розмиванню поняття сім’я, чоловік, жінка, особа, людина. Одним з факторів, які суттєво впливають на розмивання цих ключових понять, є теорія гендеру, в основі якої є переконання про довільний вибір статі чи точніше гендеру (на відміну від біологічної статі, яка буває чоловічою або жіночою, гендер – це психологічне самосприйняття, тож гендерів є необмежена кількість).
На думку гендеристів, серед людей існують цисгендери (особи, біологічна стать яких збігається з гендерною ідентичністю, тобто з їхнім сприйняттям себе) та трансгендери (стать яких не збігається з гендерною ідентичністю). Сексуальна орієнтація натомість не залежить від того, чи людина є цисгендером чи трансгендером (і цисгендер, і тансгендер можуть довільно вибирати модель статевої поведінки). Зупинимося на понятті трансгендеризму. В його основі лежить гендерна дисфорія. За визначенням Американської психіатричної асоціації (АПА), гендерна дисфорія – це «психологічний дистрес, який є результатом невідповідності між статтю, визначеною при народженні, та гендерною ідентичністю»[1]. На думку АПА, різноманітні гендерні ідентичності самі по собі не можна вважати проявами психічного розладу, однак гендерна дисфорія є розладом у тому сенсі, що провокує стан клінічного дистресу. Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів п’ятого видання (DSM-5-TR) у випадку підлітків та дорослих визначає гендерну дисфорію, як тривале (не менше, ніж півроку) почуття невідповідності між статтю та гендером, якщо це провокує значний дистрес або порушення функціонування людини при проявленні щонайменше двох з перелічених критеріїв: невідповідність між первинними/вторинними статевими ознаками, які несе тіло, та гендером, в якому людина себе відчуває; бажання позбутися цих первинних/вторинних ознак або не допустити розвитку вторинних ознак; бажання мати інші, ніж власної статі, первинні/вторинні статеві ознаки; бажання бути носієм іншої статі чи гендеру; бажання, щоб суспільство проявляло ставлення як до іншої статі чи іншого гендеру; переконаність в демонстрації почуттів та поведінки, типової для іншої статі або гендеру. Для визначення гендерної дисфорії у дітей є деякі специфічні критерії (носіння одягу, вибір іграшок чи занять) та вимога, щоб був більший кількісний збіг критеріїв (не менше шести)[2].
На відміну від АПА та інших структур, які підтримують теорію гендеру, Католицька Церква бачить проблему у самовільному визначенні гендерної ідентичності та сексуальної поведінки в повній абстракції від біологічної статі та природного порядку. Згідно з вченням Церкви, кожна людина має об’єктивну стать, дану їй від Бога. Статей є лише дві: чоловіча і жіноча. Також особи-гермафродити мають свою стать, хоча її буває важко чи неможливо визначити по анатомічних ознаках (у таких випадках стать визначається аналізом статевої пари хромосом)[3]. Таким чином не існує так званої «третьої статі», але бувають розлади статевого розвитку в осіб чоловічої або жіночої статі[4]. Тим паче не існує десятків гендерів, адже це уявно-бажані, а не справжні емпіричні дійсності. Католицька Церква може прийняти поняття «гендер» лише у значенні психологічного сприйняття своєї статі: чоловічої або жіночої, визначеної при зачатті, а не довільно обраної. Якщо гендеристи вірять, що статева ідентичність коріниться в сприйнятті (психології) людини, то католицизм говорить про те, що статева ідентичність коріниться в тілі людини (тіло є носієм статі)[5].
Американська психіатрична асоціація стверджує, що однією з найважливіших проблем, які викликають порушення психічного здоров’я у трансгендерів, є несприйняття їхньої ідентичності у власній сім’ї та у суспільстві (стигматизація, дискримінація, віктимізація). Високий рівень самогубств людей з гендерною дисфорією свідчить про серйозність ситуації. АПА вважає неетичним намагання психотерапевта узгодити стать людини та її гендерну ідентичність (сприяння переходу від трансгендера до цисгендера). Натомість етично правильним вважається підтримка трансгендера в його соціалізації (зміна займенників, імені, документів), пригнічення статевого дозрівання (для підлітків), гормональна терапія, хірургічне втручання (радше для дорослих)[6]. Натомість позиція Католицької Церкви стосовно лікування гендерної дисфорії дещо відрізняється. Як в АПА, так і в Католицькій Церкві загальновизнаною є потреба людей з гендерною дисфорією відчувати себе любленими та підтриманими, а не затаврованими. Однак у католицькому розумінні любов та підтримка не мусить бути схваленням трансгендеризму. Високий рівень самогубств у людей з гендерною дисфорією насправді не знижується після зміни статі, якщо говорити про довготривалу, а не короткострокову перспективу. Взагалі бракує доказів, що лікування, запропоноване АПА, є справді ефективним. Саме тому Швеція, Фінляндія, Франція, Великобританія на сьогодні надають перевагу втручанню психотерапевта, а не хірурга, коли мова йде про людей з гендерною дисфорією[7].
Згідно з вченням Католицької Церкви, гормональна терапія та зміна статі може бути оправданими лише тоді, коли є для цього медичні причини, що буває вкрай рідко, а саме коли людина має вроджений розлад статевого розвитку (гермафродитизм), та глибоко страждає від невідповідності свого зовнішнього вигляду та внутрішнього відчуття своєї статі. Документ Дикастерію доктрини віри, який був адресований єпископату (не є публічним документом), стверджує, що «процедура [зміни статі] може бути морально прийнятною в деяких крайніх випадках, якщо існує медична ймовірність того, що вона “вилікує” внутрішній неспокій пацієнта»[8]. Отже, Католицька Церква може дозволити зміну статі не по свавільному бажанню чи відчуттях, а тоді, коли є рідкісна патологія статевого розвитку. Як вже було сказано вище, зміна статі зовсім не є надійним способом лікування. У будь-якому випадку особа, яка змінила стать, навіть якщо їй було це дозволено через гермафродитизм, згідно з католицьким вченням, не має права приймати Таїнство вінчання та Таїнство священства. Іншими словами, хірургічна зміна статі не означає зміну об’єктивної статі. Така особа повинна все своє життя жити у повному статевому стриманні.
Католицька Церква стверджує про те, що бути чоловіком чи бути жінкою є об’єктивною даністю, а не результатом самосприйняття, однак Церква зовсім не заперечує різноманітності поведінки у бутті чоловіком чи бутті жінкою (ламати гендерні стереотипи не є проблемою, натомість заперечувати саму природу на користь свавільного волевиявлення є проблемою). Церква пропонує цілісно дивитися на людину, яка є не лише тілом і не лише душею чи духом. Цілісний погляд на людину, що є тілесно-душевно-духовною єдністю, не дозволяє калічити тіло на догоду психіці, ані навпаки:
«У цей час великої плутанини щодо статі католицькі інституції повинні реагувати не реакційним страхом чи бездумною поступливістю, а ствердженням цілісності особистості кожної улюбленої особи, довіреної їхній опіці»[9].
[1] American Psychiatric Association, What is Gender Dysphoria? // https://www.psychiatry.org/patients-families/gender-dysphoria/what-is-gender-dysphoria
[2] Пор. American Psychiatric Association, What is Gender Dysphoria? // https://www.psychiatry.org/patients-families/gender-dysphoria/what-is-gender-dysphoria
[3] Tom Nash, The Church’s Position on “Transgenderism” // https://www.catholic.com/qa/the-churchs-position-on-transgenderism-0
[4] Пор. Diocese of Boise, A Catholic Response to Gender Identity Theory. Catechesis and Policy Recommendations // https://www.catholicidaho.org/post/a-catholic-response-to-gender-identity-theory
[5] Пор. Diocese of Boise, A Catholic Response to Gender Identity Theory. Catechesis and Policy Recommendations // https://www.catholicidaho.org/post/a-catholic-response-to-gender-identity-theory
[6] Пор. American Psychiatric Association, What is Gender Dysphoria? // https://www.psychiatry.org/patients-families/gender-dysphoria/what-is-gender-dysphoria
[7] Пор. Diocese of Boise, A Catholic Response to Gender Identity Theory. Catechesis and Policy Recommendations // https://www.catholicidaho.org/post/a-catholic-response-to-gender-identity-theory
[8] Пор. Vatican says ‘sex-change’ operation does not change person’s gender // https://www.ncronline.org/news/vatican-says-sex-change-operation-does-not-change-persons-gender
[9] Diocese of Boise, A Catholic Response to Gender Identity Theory. Catechesis and Policy Recommendations // https://www.catholicidaho.org/post/a-catholic-response-to-gender-identity-theory
Марія Ярема, доктор біоетики. “Гендерна дисфорія очима світу та Церкви” / Науково-практична конференція “Гендерна дисфорія підлітків в Україні: причини поширення та шляхи вирішення”, м. Львів, Патріарший дім, 1 листопада 2024 року.
