Ми несемо відповідальність за психоемоційне, фізіологічне, психологічне та моральне здоров’я нашої молоді. Будь-які соціальні та психологічні експерименти над статтю дітей є неприпустимими.
Розлад гендерної ідентичності – РГІ (гендерна дисфорія, в інших перекладах: порушення статевої ідентифікації, розлад статевої ідентифікації) означає психічний стан, який є особливо важким випадком внутрішнього гендерного конфлікту. За РГІ дитина переживає гостру незадоволеність своєю біологічною статтю. Багато дітей, хоча й не вміщувалися в жорсткі критерії клінічної картини РГІ, також демонстрували тривожні симптоми гендерного конфлікту й гомосексуальності (Ніколозі Дж., Ніколозі Л.Е. Попередження гомосексуальності: Керівництво для батьків / Пер. з англ. Я.А. Міхневич під ред. В.С. Стрєлова. – М.: Незалежна фірма “Класс”, 2008. – 312 с. – с. 13).
Підходи вирішення РГІ у підлітка:
- Не втручатися (нейтральний підхід).
- Підтримувати “іншу гендерну ідентичність”, одностатевий потяг (гей-, транс- афірмативний підхід).
- Психологічно супроводжувати до виходу з кризи, підтримувати позитивне ставлення до власної статі (психоаналітичний, християнський підхід).
Більшість батьків прагнуть виховати своїх дітей гетеросексуальними й у своїй статі, тому психолог не має права вести курс лікування гендерної дисфорії наперекір батьківським цінностям. Працюючи з підлітком, який переживає розлад статевої ідентичності, терапевт повинен роз’яснити йому деякі важливі моменти:
- гей- і транс-життя пов’язані з великими ризиками для здоров’я й загрозою для життя;
- пристосуватися до гей і транс-життя складно, це завжди є сумнівним;
- рання сексуальна активність небезпечна для психіки;
- клієнт зможе краще визначитися зі своєю сексуальністю, коли стане дорослим.
Досвід Сполучених Штатів Америки
Відомий в США християнський психолог Джордж Рекерс, експерт з питань статевих розладів, стверджує, що дитина, яка переживає складнощі зі статевою ідентифікацією, може їх подолати – з допомогою психолога або без нього. На думку психолога, у більшості випадків розлад гендерної ідентичності повністю виліковується. Не зважаючи на те, що біологічні фактори можливо впливають на схильність деяких підлітків до гомосексуальності чи трансгендерності, зміни можливі. Оскільки сім’я і соціальне оточення значно сильніше впливають на формування гендерної ідентичності.
Джозеф Ніколозі, відомий клінічний психолог, один із кращих сучасних спеціалістів з терапії гомосексуальності, колишній гомосексуал, має більше 25 років практики застосування терапії гомосексуальності, член АПА (Американської психіатричної асоціації, Американської психологічної асоціації), чоловік, батько. Не погоджується з тим, що кожна людина сама визначає свою статеву ідентичність або сексуальну орієнтацію.
“Багато психологів та психіатрів, які підтримують гомосексуальний рух, не розповідають, що образ життя геїв та лесбійок має глибокі наслідки для окремої особистості, культури і всієї людської раси. Ці “науковці” стверджують, ніби наша анатомія взагалі нічого не означає. Згідно з їхньою думкою, виховання чоловічості в хлопцях і жіночості у дівчат є “гендерним стереотипом”, який потрібно позбуватися. Але першопочатково було задумано, що людська раса розділена на чоловіків і жінок; третьої статі просто не існує. Більше того, історія цивілізації наочно демонструє, що природна людська сім’я (тато, мама, діти), з усіма її недоліками, є найкращим середовищем для виховання наступних поколінь. Тож, чи повинні ми оголосити помилковим те, що існувало століттями? Чи повинні ми відкинути всю історію людства на догоду сучасним телевізійним програма, що звеличують аномалії статі? В інтелектуальних колах [кінця ХХ – початку ХХІ століть] стало модним думати, що наша людська природа не є визначальною даністю, і сама суть “людського” в нас міститься у свободі перевизначати себе за власним бажанням. Але що доброго може принести нам свобода, що відкидає нашу вроджену сутність?”
Як відмічає Ніколозі, багато людей сьогодні введені в оману твердженням, що неможливо вплинути на формування статевої ідентичності дитини. Причини такого обману – у ставленні спеціалістів, психологів і психіатрів, а також у політиці, що ведеться в суспільстві через засоби масової інформації. На жаль, ми спостерігаємо тенденцію політизації психологічних проблем, зокрема, гендерної дисфорії у підлітків.
Велика кількість фахівців зі сфери психічного здоров’я поділяють ці занепокоєння. Проте висловлюватися про це публічно складно. Журналісти, які досліджували цю область, повідомляють, що, хоча співрозмовники готові говорити про свої занепокоєння, вони уникають того, щоб їх називали, побоюючись бути звинуваченими у фанатизмі чи порушенні прав людини. У чудовій книзі 2019 року “Створюючи трансгендерних дітей та молодь” автори Хіт Брунскелл-Еванс та Мішель Мур зібрали разом досвідчених клініцистів та науковців, щоб піддати критиці певні підходи до гендерної дисфорії. Але GIDS (Служба розвитку гендерної ідентичності) погрожувала судовим процесом проти видавця та вимагала ознайомлення з книгою до її публікації.
Що ще гірше, до спроб придушити немодні погляди приєдналися деякі провідні організації, у тому числі Американська академія педіатрії (ААР), чия політична заява з приводу “забезпечення всебічного догляду та підтримки для транссексуалів та гендерно-різноманітних дітей та підлітків”, була повністю спростовано у нещодавно опублікованій рецензованій статті Джеймса Кантора для журналу.
“Хоча майже всі клініки та професійні асоціації у світі використовують так званий підхід пильного очікування для надання допомоги дітям з гендерним різноманіттям (GD), натомість заява ААР відкидає цей консенсус, підтримуючи трансгендерне закріплення як єдино прийнятний підхід”, – пише Кантор.
Підхід ААП, як і той, що застосовується багатьма клініцистами з GIDS, виявляється, швидше, обумовленим політичною ідеологією, ніж розумінням про потреби дітей та клінічною дійсністю.
Безумовно, терапевти не повинні намагатися нав’язати своє уявлення про те, що є “нормальним”, пацієнту, який вважає, що він або вона транс. Вони також не повинні намагатись нав’язати людині свій спосіб мислення. Однак, як і у будь-якому контексті, терапевт повинен протистояти спокусі некритично прийняти уявлення пацієнта за чисту монету, а потім виступати в ролі стрибаючої у захваті вболівальниці перед змінами, що мають вплив на все життя. Навпаки, метою дослідницької терапії повинно бути розуміння значення уявлень пацієнта, щоб допомогти йому скласти розуміння про себе, включаючи бажання та конфлікти, що визначають його особистість та вибір.
ААП має єдину директиву щодо “гендерної дисфорії”: підтверджуйте стать! У свою чергу, це означає соціальний перехід, а потім гормональний перехід, а потім хірургічний перехід. Якщо сім’я не підтримує визначення статі дитини, її слід розглядати як потенційну загрозу для благополуччя дитини. Ось неправдиве твердження з їхнього веб-сайту, яке вони використовують для залякування сімей і шкільного персоналу: “З цього приводу рівень спроб самогубства серед 433 підлітків в Онтаріо, які ідентифіковані як «транс», становив 4% серед тих, кого рішуче підтримували батьки, і 60% серед тих, чиї батьки не підтримували” https://publications.aap.org
У квітні 2024 року Гіларі Кесс, британський педіатр, опублікувала свій огляд послуг із визначення гендерної ідентичності для дітей та молоді, зроблений на замовлення NHS England (Національна служба здоров’я Британії) – який поставив під сумнів доказову базу молодіжної гендерної медицини. Це спонукало Всесвітню професійну асоціацію трансгендерного здоров’я (WPATH), які надають послуги трансгендерним людям, бурхливо відреагувати.
Судові документи, нещодавно оприлюднені в рамках процесу відкриття у справі про молодіжну гендерну медицину в Алабамі, показують, що позов WPATH був побудований на хиткому фундаменті. Документи свідчать про те, що керівники організації втручалися у виробництво систематичних оглядів, які вона замовила Центру доказової практики (EPC) Університету Джона Гопкінса у 2018 році. У серпні 2020 року виконавчий комітет WPATH заявив, що WPATH має «багато занепокоєнь» щодо цих документів і що він впроваджує нову політику, згідно з якою WPATH матиме повноваження впливати на результати роботи команди EPC, включаючи повноваження припиняти дію документів на основі своїх висновків. У жовтні 2020 року WPATH, у тому числі його президент Уолтер Боуман, у своєму листі чітко повідомили, яку наукову роботу WPATH хотів (і не хотів) опублікувати. Дослідження мають бути «ретельно перевірені, щоб переконатися, що публікація не впливає негативно на надання трансгендерної медичної допомоги в найширшому сенсі», — зазначено в листі. Пан Боуман був призначений до консультативної ради Всесвітньої організації охорони здоров’я, якій доручено розробити найкращі практики для трансгендерної медицини.
Інший нещодавно розкритий документ показує, що Рейчел Левін, транс-жінка, яка є помічником міністра охорони здоров’я, змогла натиснути на WPATH, щоб видалити мінімальний вік для лікування дітей зі стандартів догляду 2022 року. Офіс доктора Левіна це не прокоментував. Запитання залишаються без відповідей, але все це не допомагає заявити WPATH як організацію, яка базує свої рекомендації на науці.
15 січня 2024 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оприлюднила оновлену заяву щодо свого плану розробки рекомендацій стосовно охорони здоров’я для «трансгендерних та гендерно неконформних [TGD] людей», що викликало значне суспільне занепокоєння з боку різних зацікавлених сторін, зокрема груп клініцистів та батьків, які висловили невдоволення тим, що ВООЗ діє на основі недоведеного припущення про те, що розширення доступу до статевих гормонів, є універсальним рішенням.
У червні 2024 року ВООЗ спробувала усунути занепокоєння щодо відсутності збалансованих поглядів у своїй Групі розробки настанови (GDG), проте GDG залишається незбалансованою та перебуває під сильним впливом груп трансгендерних активістів. З’явилися нові докази того, що два відомі члени WPATH, які брали участь у розробці настанов ВООЗ, брали безпосередню участь у придушенні несприятливих доказів, пов’язаних із наявністю перехресних статевих гормонів, у процесі створення офіційних настанов: Стандарти медичної допомоги WPATH 8 (SOC8).
Досвід європейських країн
Лікарі Британії більше не можуть призначати блокатори статевого дозрівання дітям, щоб полегшити зміну статі, згідно з оголошенням Національної служби охорони здоров’я (NHS). (Відомий скандал із найбільшою в світі гендерною педіатричною клінікою Тавісток).
© The Economist Group Limited, Лондон (2024)
Маркус Еванс, психоаналітик у приватній практиці, колись консультант-психотерапевт та заступник клінічного директора служби дорослих та підлітків у найбільшій в світі педіатричній гендерній клініці Великої Британії Tavistock and Portman, яка у 2023 році була реорганізована. Незалежний огляд Національної Служби захисту здоров’я засудив клініку як “небезпечний або життєздатний довгостроковий варіант”, оскільки її втручання ґрунтуються на поганих доказах, а її модель догляду залишає молодих людей під “значним ризиком” погіршення психічного здоров’я.
“Ми не до кінця розуміємо, що відбувається у цій складній сфері, і дуже важливо систематично та об’єктивно досліджувати дане явище. Але в сучасних умовах це стало важко робити, оскільки дискусії постійно перериваються через звинувачення в трансфобії. Як я стверджував у своїй травневій доповіді 2019 року у Палаті лордів, такий фактично режим цензури завдає шкоди дітям.
Ті, хто виступають за беззаперечний підхід, що ґрунтується на “підтвердженні” транс-ідентифікованих дітей, часто говорять, що будь-яка затримка або вагання у наданні дитині бажаного статевого переходу може завдати невиправної психологічної шкоди і, можливо, навіть призвести до самогубства. Вони також зазвичай посилаються на дослідження, які мають на меті довести, що дитина, яка знаходиться у перехідному періоді, може очікувати вищого рівня психологічного здоров’я і задоволення життям. Але жодне з цих тверджень не відповідає будь-яким надійним даним або дослідженням у цій області. Вони також не узгоджуються з тими випадками, з якими я стикався протягом десятиліть роботи психотерапевтом.
Ряд моїх пацієнтів перенесли операцію зі зміни статі і часто злилися на втрату своєї біологічної сексуальної функції. Вони також були ображені на психіатрів, які, на їхню думку, не змогли належним чином дослідити основні психологічні труднощі, які пов’язані з гендерною дисфорією.
Як психотерапевт, я консультувався з різними службами психічного здоров’я, які допомагали пацієнтам з настільки складною поведінкою. У цій якості я помітив, що гендерна дисфорія іноді також розвивалася у тих пацієнтів, хто в анамнезі мав серйозні та стійкі психічні захворювання або розлади особистості. Загальною темою їхніх висловлювань було переконання, що фізичне лікування усуне або послабить ті аспекти їхнього “Я”, які завдають їм психічного болю. Коли такі медичні втручання не усували їхні психологічні проблеми, розчарування призводило до ескалації самопошкодження та суїцидальних намірів, оскільки образа і ненависть до самого себе проявлялися по відношенню до їхнього тіла.
У своїй доповіді до Ради Довіри NHS Tavistock and Portman доктор Белл згадав високий відсоток пацієнтів, які страждають на ґендерну дисфорію, які також страждають від інших складних проблем, таких як травма, аутизм, історія сексуального насильства та розлад уваги. Цей висновок узгоджується зі зростаючим обсягом знань, які пов’язують розвиток ґендерної дисфорії з психологічними факторами. Батьки транс-ідентифікованих дітей стурбовані тим, що такі служби, як Тавісток, заохочували думку про те, що проблеми їхньої дитини можна комплексно вирішити лише шляхом зміни статі”.
У 2021 році Високий суд Великої Британії постановив, що неповнолітні не можуть погодитися на блокатори статевого дозрівання. Медичні рекомендації Фінляндії майже повністю заперечують блокатори статевого дозрівання та зміну статі для неповнолітніх. Також відома гендерна клініка Швеції припинила застосування блокаторів статевого дозрівання.
Французькі клініцисти у відкритому листі, опублікованому на веб-сайті L’Express, викрили ідеологію трансгендерів і засудили “зміну статі” у дітей.
“Ми більше не можемо мовчати про те, що здається нам серйозним дрейфом, вчиненим в ім’я емансипації «трансгендерної дитини» (тієї, яка заявляє, що вона не народилася у «правильному тілі»). Радикальні дискурси узаконюють прохання про зміну статі на основі лише почуттів, які встановлюються як істина. Але це коштує довічного медичного або навіть хірургічного лікування (видалення грудей або яєчок) у тілах дітей чи підлітків. Нас хвилює саме це явище та його висока популяризація у ЗМІ, а не вибір дорослих трансгендерів.
Уряд Шотландії з 12 серпня 2021 року видав нові вказівки, згідно з якими діти молодшого шкільного віку зможуть змінювати свої імена та стать у школі без згоди батьків. Без згоди і навіть без повідомлення своїм батькам, якщо дитина цього попросить.
Дітей змушують вірити, що дівчинка може стати хлопчиком і навпаки, тому що вони так вирішили і поради дорослих тут не потрібні. І це відбувається у дедалі молодшому віці.
Те, що коїться в сусідніх країнах, дуже швидко могло статися й у Франції: поширення цих переконань з боку протеїстів призвело до значного збільшення запитів щодо зміни статі серед дітей, а особливо серед дівчат-підлітків за останні роки. За словами Жана Шамбрі, дитячого психіатра, відповідального за CIAPA (Міжгалузевий центр у справах підлітка) у Парижі, майже десять років тому надходило близько десяти звернень на рік; у 2020 році вже надходило десять запитів на місяць. Він говорить про тривожне прискорення відповідей лікарів на ці перехідні запити.
Незрозуміло на яких підставах стверджують, що ми могли б обійтися без біологічної реальності, статевої різниці між чоловіками та жінками, на користь обраних особливостей, заснованих виключно на «почуттях». Ці оманливі ідеологічні дискурси передаються у соціальних мережах, де багато підлітків з проблемами особистості приходять шукати шляхи вирішення свого нездужання. В ім’я «самовизначення» – гасло, яке звертається до всіх прогресивних, – діти та підлітки переконані, що вони можуть змінити стать за допомогою гормонального лікування або навіть хірургічного втручання. Ця риторика, поширена активістами у багатьох західних країнах, використовує помилки, які мають на меті поширювати неправду”.
Українським психологам варто проаналізувати досвід американських і європейських фахівців з гендерної дисфорії та не повторювати їхні помилки. Виходячи з вищезазначеного клінічного досвіду, психотерапевти та психіатри, медики в Україні мають чітко відмежуватися від політики гендерної ідеології й не калічити дітей.
Горгота_Гендерна дисфорія презентація 2
Олеся Горгота, кандидат філософських наук, експерт з гендерної ідеології. “Гендерні виклики перед психологами: вплив політики в науці” / Науково-практична конференція “Гендерна дисфорія підлітків в Україні: причини поширення та шляхи вирішення”, м. Львів, Патріарший дім, 1 листопада 2024 року.
