Людина – істота статева. Ми народжуємося хлопчиком або дівчинкою, належимо до чоловічої або жіночої статі. І розвиваємось, усвідомлюючи себе чоловіком чи жінкою. Сприйняття людини відбувається крізь призму її статевої приналежності. Стать — перша ознака, з якою людина приходить у світ і з якої починається розмова про неї. Народилася дитина. “Хто? — запитуємо ми. — Хлопчик чи дівчинка?”

Марія Єршова, практичний психолог, педагог, тренер статевого виховання. У сучасному освітньому процесі відбувається розмивання / стирання статевості. “В освітніх програма для учнів ЗЗСО України почастішали спроби змінити ставлення до статі як до незмінної ознаки ідентичності людини, даної від народження. Стать – це певний “якір”, який утримує психологічний баланс людини в період криз та різного роду невизначеностей. Стать – це коріння, що дає людині змогу живитися. Взагалі, розмивання визначення поняття статі – це формування невизначеності, тривоги та егоїзму в дитини. В тому числі, це одна з причин гендерної дисфорії. Тому для батьків не будуть зайвими розмови зі своїми дітьми про те, як це – бути дівчиною чи хлопцем. Але в конструктивному та позитивному ключі. Про те, що будь-які складнощі міжстатевої взаємодії вирішуються через спілкування, висловлення своїх почуттів і бажань”.

Стать – це ознаки, які визначають людину як чоловіка або жінку. Ці ознаки є: біологічні, психологічні, соціальні, духовні. Тобто дівчина й хлопець відрізняються за: зовнішністю, емоціями й почуттями, поведінкою в колективі, внутрішнім світом. Завжди, коли бачимо перед собою людину, мозок зчитує головну інформацію для нас: її вік, стать, фізичний та емоційний стан. І це нормально. Бо від цього залежить, як звертатися до людини, про що можемо з нею говорити, чи пропустимо вперед або поступимося місцем. Стать “прошита” в людській сутності, визначає її тілесність, світогляд, мислення. І сотворив Бог людину на Свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою створив їх (Бут 1, 27).

Стать є “узагальненою характеристикою індивіда, що об’єднує всі важливі для продовження роду властивості його організму та психіки. Його статева належність є складною багаторівневою системою, елементи якої (генетичні, морфологічні, гормональні, психологічні та ін.) формуються на різних стадіях індивідуального розвитку”. Стать – сукупність тілесних, репродуктивних, поведінкових та соціальних ознак, що визначають індивіда як чоловіка чи жінку, хлопчика чи дівчинку. Формування статі людини означає не лише формування відповідної анатомічної будови, а й відповідний процес статевої ідентифікації особистості” [2].

Статева ідентичність людини розкривається на декількох рівнях.

Найперший рівень – біологічний – коли ми визначаємо стать людини за вродженими тілесними, нейрофізіологічними тощо характеристиками. Біологічна стать — це сукупність морфологічних, фізіологічних і генетичних особливостей, що забезпечують продовження роду [4]. Біологічну стать змінити неможливо. В процесі індивідуального розвитку організму вона послідовно формується у ряді ознак і властивостей. Біологічних статей дві – чоловік і жінка. Розглянемо наукові факти, які стверджують цю природну/очевидну істину.

Статевість обґрунтована генетично, через генотип (“зразок походження”), який визначається за характеристиками, що закладаються в момент запліднення. “Кожен індивід означений дуже чіткою генетичною статтю” [1] (чоловічою або жіночою).

Серед генетичних характеристик статі – хромосоми. Оскільки є лише дві пари хромосомних наборів (ХХ та ХY), то існує лише дві статі. “Ядро кожної клітини людського організму має 46 хромосом, з яких 44 (22 пари) однакові у чоловіків і жінок (аутосоми)” [2]. Статі розрізняються за 23-ю парою хромосом, який утворюється при злитті яйцеклітини та сперматозоїда, обумовлюючи розвиток статевих залоз дитини. У дівчинки 23-я пара хромосом є однаковою й позначається XX (одна хромосома – від батька, друга — від матері). У хлопчика хромосомна пара є різною: X – від матері та Y – від батька. Тобто Y-хромосома буває лише в чоловічому організмі й зумовлює формування чоловічих ознак на генетичному рівні. Іншої, третьої, четвертої, п’ятої тощо, пари хромосом не існує. Усі хромосомні набори містять за основу лише дві пари – ХХ або ХY.

Існують такі генетичні характеристики статі, як гонади – статеві залози (яєчка у чоловіків та яєчники у жінок). “Відмінність статей зумовлена будовою цих залоз” [2]. Залежно від того, чи стать є ХХ чи ХY, будуть розвиватися статеві органи/залози двох типів: жіноча чи чоловіча репродуктивна система. Гонадну стать ще називають “справжньою статтю”. Це пов’язано з тим, що статеві залози виробляють гамети (статеві клітини) і відповідні жіночі або чоловічі гормони.

“Дослідженнями було встановлено, що розвиток плоду за чоловічим типом можливий лише за наявності в нього яєчок, бо тільки чоловічий статевий гормон обумовлює формування зовнішніх і внутрішніх чоловічих статевих органів. За відсутності яєчок зовнішні та внутрішні статеві органи розвиваються за жіночим типом. Оскільки гонадна стать визначає здатність статевих залоз утворювати певні статеві клітини (сперматозоїди та яйцеклітини), вона відповідає репродуктивній функції, яка належить статі. Отже, істинна стать відображає роль організму у дітонародженні” [2].

Статеві клітини (гамети) є лише двох видів – чоловічі (сперматозоїди, що утворюються у яєчках чоловіків) і жіночі (яйцеклітини, що утворюються в яєчниках жінок). Отже, статей є лише дві – чоловік і жінка. І вони є незмінними, оскільки гамети неможливо ні змінити, ні створити нові.

Щодо гормонів, то тут дещо інша ситуація. Як тільки в дитини в лоні матері сформовані гонади, вони починають виробляти гормони: чоловічі – андрогени (від грець. “ті, що породжують чоловіка”) й жіночі – естрогени (від грець. “ті, що породжують прагнення”). Обидва види гормонів утворюються як жіночими, так і чоловічими статевими залозами, але в різних кількостях, відповідно до статі. Ці гормони “моделюють зовнішній вигляд на чоловічий чи жіночий лад”, “забезпечують формування зовнішніх і внутрішніх статевих органів, процеси статевого дозрівання та розвиток вторинних статевих ознак” (волосяний покрив, борода, низький чи високий голос, розвиток молочних залоз тощо). У цьому випадку йдеться про фенотип (“зразок, що виявляється назовні”).

Сьогодні ті, хто хоче змінити стать, намагається змінити гормональний баланс, проходячи складну процедуру гормонально замісної терапії (ГЗТ): блокуючи розвиток гормонів своєї статі й розвиваючи гормони протилежної статі. Але це не є зміною статі, оскільки статевість не обмежується гормональним фоном і фенотипом людини. Бажаючі змінити стать найперше намагаються змінити тілесність – соматичну (від грець. soma – “тіло”) стать людини. Але статевість не обумовлюється лише морфологічною будовою організму, первинними та вторинними статевими ознаками.

Американський нейробіолог і сексопатолог Дебра Со наводить наукові докази, що біологічних статей дві: чоловіча і жіноча. Незважаючи на використання такого поняття як “інтерсексуальність” (“між-статевість”), яке ніби відкидає бінарний підхід до визначення статевості.

“У деяких людей в інтерсексуальному стані будуть різні статеві хромосоми, як у випадку синдрому Клайнфельтера, коли чоловік успадковує додаткову Х-хромосому від матері або батька. В інших випадках інтерсекс-особа може мати хромосоми, типові для однієї статі, а зовнішні ознаки – протилежної. Наприклад, дівчата з інтерсексуальним вродженим станом під назвою “синдром нечутливості до андрогенів” мають ХY-хромосоми і чоловічі внутрішні органи, але їхнє тіло не реагує на тестостерон, тому в них жіноча зовнішність. Деякі інтер-секс люди мають набір хромосом, типовий для їхньої статі. Приміром, у дівчат із вродженою гіперплазією наднирників, ще одним інтерсексуальним паологічним станом, у матці відбувається маскулінізація, і вони мають ХХ-хромосоми, типові для жінок.

Нагадуємо, що стать визначається гаметами. Інтерсекс-люди зазвичай виробляють одну з двох типів гамет або є безплідними. Різниця полягає в тому, що в деяких випадках гамети інтерсекс-особи не відповідають статі, з якою вона себе ідентифікує. До прикладу, на дівчат із вродженою гіперплазією наднирників діє надзвичайно високий рівень тестостерону в утробі. Щойно народившись вони можуть мати подвійні геніталії. Але в них є яєчники, які виробляють яйцеклітини, типові для дівчат, які не є інтертекстуальними. Та внаслідок процесу маскулінізації протягом їхнього розвитку, що впливає не лише на їхню анатомію, а й на психологію, у дорослому віці вони можуть ідентифікувати себе як чоловіка. Наявність у них жіночих гамет нічого не говорить про їхню стать (?); проте це не означає, що у випадку інтер-секс людей стать варто визначати як щось цілком інше.

Щодо того, чи може людина виробляти обидва типи гамет, то для цього їй потрібно мати тканину і яєчників, і яєчок. У деяких осіб трапляється таке поєднання, так званий овотестит. Проте в більшості випадків функціональною буде тканина лише одного типу; їхні яєчники вироблятимуть яйцеклітини, але їхні яєчки не зможуть виробляти сперматозоїди. Такий вроджений стан спостерігається вкрай рідко – один раз на 20 тисяч новонароджених.

Вважається, що інтерсексуальність трапляється не рідше, ніж зелені очі чи руде волосся, але це не так. За оцінками, 2% населення світу мають зелені очі (Kiprop V., 2019, July 18, The world’s population by eye color percentages), в 1-2% – руде волосся (Cunningham A.L., Jones C.P., Ansell J., Barry J.D. (2010). Red for danger? The effects of red hair in surgical practice. British Medical Journal, 341, 1304-1305). Тимчасом як 1% людей у світі (або навіть менше) властивий вроджений інтерсекс-стан і ще менше людей здатні виробляти гамети обох типів” [3].

Однак, стать не вичерпується біологічним рівнем. Статева ідентичність передбачає усвідомлення себе чоловіком чи жінкою. Таким чином ми переходимо на рівень свідомості – психології.

“Стать є однією з основних категорій психології особистості. Думаю, що така моя впевненість сьогодні нікого не здивує. Але, як бачимо, так було далеко не завжди. І на початку ХХ1 сторіччя, коли вже незручно, несучасно, немодно заперечувати значення статі, у більшості психологічних книжок як наукового, так і практичного спрямування про стать все ж не згадують, говорячи про усередненого індивіда, про невиразну типізовану людину. Це такий самий нонсенс, як розмови про людину без расової приналежності, національності, людину поза віком чи людину без індивідуального обличчя. Без усвідомлення власної статевої належності, без поступової статевої ідентифікації індивід не перетворюється на особистість. Саме із ставлення до власної статі починається справжній розвиток самосвідомості у дитинстві. Психологічна стать стає першою цеглиною у побудові власного життєвого світу” [2].

Поведінка людини відкриває її психологічну (психосоціальну) стать – характеристику особистості з огляду маскулінності чи фемінності – “сукупність психічних якостей та моделей поведінки, що відрізняють чоловіка від жінки” [2].

«Хай би як ми визначили ідею “чоловіка” чи “жінки”, у цього правила завжди будуть винятки, які, проте, не виправдовують переозначення цього терміна» [3, с.32].

Усвідомлення власної статі в дитини розвивається у 2-3 роки. У цьому відіграють роль усі вищезгадані біологічні механізми, а також взірці поведінки певної статі, які діти беруть від батьків, ровесників, мас-медіа. З перших днів життя дитини соціальне середовище відіграє важливу роль у формуванні рис, притаманних чоловіку чи жінці. Від них залежить усвідомлення / відчуття / переживання “Я” дитини як представника своєї статі, а також набуття нею ролей і типової поведінки, усталеної в суспільстві.

Звичайно, статева роль і поведінка є змінними, залежними від соціокультурних умов (окрім фундаментальних речей – подружжя і батьківства). І бажаючі змінити власну стать цим користуються. Але жодний трансгендер не здатний переживати справжні почуття протилежної статі. Як почуває себе жінка – знає лише жінка. Як почуває себе чоловік – знає лише чоловік. Залишається – перевдягатися і змінювати імена. Але чи змінює це стать?

Статева ідентичність залежить від пубертатного періоду, пов’язаного зі статевим дозріванням. Це процес досягнення організмом такого фізіологічного розвитку, що робить його здатним до продовження роду. Основною біологічною ознакою статевого дозрівання є вироблення дозрілих статевих клітин.

Проте, дванадцятирічна дівчинка, у якої почалася менструація, прояв дозрівання яйцеклітин, тільки теоретично може стати матір’ю, адже за всіма іншими показниками вона ще не готова до материнства. Так само хлопець-підліток лише теоретично може стати батьком, але практично він ще далекий від відповідального батьківства.

“Статеве дозрівання — складний фізіологічний процес, під час якого дуже напружено працюють усі органи й системи, особливо нервова й ендокринна. Від того, як воно відбувається, часто залежить усе подальше життя людини, адже в цей час формуються зріст і фігура, м’язова сила й краса обличчя, ставлення (поважне, зацікавлене або байдуже, презирливе) до осіб протилежної статі. Тому в період статевого дозрівання, який уважають одним із найкритичніших у житті людини, треба добре харчуватися, часто бувати на свіжому повітрі, займатися спортом, уникати різних зловживань” [Біологія, 8 клас].

Статева зрілість людини – це здатність приймати своє тіло, свої відчуття й переживання такими як вони є. Це вміння аналізувати їх та жити повноцінним життям у власній статі. Сприйняття себе, самооцінка залежить від знання про себе. Тому для підлітка дуже важливо пізнавати себе, свої стани і бажати здоров’я собі й іншим людям.

Дебра Со наводить дослідження щодо відмінностей між статями. “На типового хлопчика в утробі діють високі рівні тестостерону, і після народження він тяжитиме до механічно цікавих видів діяльності, наприклад бавитиметься іграшками з колесами, а в дорослому віці його цікавитимуть пов’язані з цим професії. Те саме можна сказати про тих дівчат, на яких впливають високі рівні тестостерону. Як бачимо в дівчат із вродженою гіперплазією наднирників, навіть якщо батьки заохочують їх гратися ляльками, вони все одно вибиратимуть іграшки, типові для хлопців (Pasterski V.L., Geffner M.E., Brain C., Hindmarsh P., Brook C., Hines M. 2005. Prenatal hormones and postnatal socialization by parents as determinants of male-typical toy play in girls with congenital adrenal hyperplasia. Child Development, 76, 264-278).

Це пояснюється зв’язком між сильнішою дією тестостерону в утробі та інтересами, типовими для чоловіків, а також, так званим екстремальним чоловічим мозком і вищою здатністю до систематизації, а іноді й виявленням аутизму. І навпаки, мізки, на які діяли нижчі рівні тестостерону, мають вищу здатність до співчуття. (Проте це не означає, що люди з аутизмом є недостатньо співчутливими. Іноді їм важко співпереживати емоції інших, але вони здатні їх відчувати та реагувати на них).

Дівчатам до вподоби соціальна діяльність та відповідні професії. Відрізнити дітей, схильних до зв’язку з людьми, від тих, яким подобаються речі, можна вже протягом перших двох тижнів життя (Connellan J., Baron-Cohen S., Wheelwright S., Batki A., Ahluwalia J. 2000. Sex differences in human neonatal social perception. Infant Behavior and Development, 23, 113-118). Дівчаткам було до вподоби розглядати обличчя своїх доглядальниць, а хлопчиків цікавили механічні мобільні пристрої. Дев’ятимісячні малята виявляють відмінності за статтю в іграшках, які вони обирають. Дівчата полюбляють гратися з ляльками, а хлопці тяжіють до вантажівок та машинок. Це відбувається, перш ніж вони навіть усвідомлять стать як ідею, що зазвичай буває у віці від 18 місяців до 2 років” [3, с.209].

“Хай би скільки дали дітям свободи, більшість із них знову і знову вибиратиме іграшки і проявлятиме риси, типові для своєї статі. Ідеологічно упереджені батьки в такому випадку усвідомлюють силу природи”[3, с.212].

Д-р К’яра Бенчіні, доктор філософії, зазначає: “Принцип гендерної ідеології: стать будь-якого індивіда не є складовим виміром особи, але лише результатом сукупності умовностей і стереотипів соціального, культурного та виховного характеру, що надають особі соціальну роль, таким чином визначаючи її розвиток як чоловічий чи жіночий” [1]. Таким чином, прихильники трансгендерних переходів вважають, що змінюючи соціокультурне середовище, вони можуть змінити стать та її усвідомлення. Абсурдність такого твердження показують численні наукові дослідження, а також психологічні експерименти представників теорії ґендеру, зокрема Мані.

“Хоча незаперечним є те, що життя чоловіків та жінок було і досі є в певних випадках обумовлене ригористичними чіткими соціальними ролями, установленими на культурному рівні та відмінними залежно від суспільства, до якого належить особа, проте, не можна не звертати увагу на той факт, що кожна людська істота вже від моменту зачаття є визначена як чоловік чи жінка. Наявність репродуктивного апарату та відповідної гормональної схеми впливає не лише на сповнення статевості та розмноження, але є пов’язана з кожним аспектом життя особи” [1].

Про існування лише двох статей, їх незмінність та чіткі відмінності між ними вказують і генетичні, і поведінкові, і психоемоційні, і моральні характеристики. “Усі об’єктивні дані взаємопов’язані із відмінністю між індивідами, яка не може бути усунена навіть якщо ми визнаємо, ба більше – мусимо визнати, якщо хочемо вжити дієвих заходів, різні виміри – біологічні, культурні, соціальні, екологічні, що сприяють її [відмінності] означенню” [1].

Відмінність між статями є не ідеологічним інструментом боротьби статей, а гармонійним поєднанням чоловіка і жінки для взаємного доповнення, взаємного збагачення й продовження людського роду. Статевість, що охоплює біологічний, психологічний, соціальний і духовний рівні, неможливо змінити ніякими людськими зусиллями.

Олеся Горгота, к.філос.н.

Використані джерела:

1. К’яра Бенчіні, доктор філософії, викладач. Стать як біологічна характеристика і гендерні теорії. Джерело: Scienza&Vita Firenze, L’Ideologia del Gender: Miti e Realtà / Переклад Наталії Тимчук. Переклад статті підготований Школою біоетики УКУ у співпраці з Богословським відділом Патріаршої курії УГКЦ / Електронний документ: https://bioethics.ucu.edu.ua/stat-yak-biologichna-harakterystyka-i-genderni-teoriyi/
2. Діденко С.В. Психологія сексуальності / Електронний документ: https://westudents.com.ua/knigi/531-psihologya-seksualnost-ddenko-sv.html
3. Со Дебра. Кінець гендеру. Розвінчання міфів про стать та ідентичність / пер. з англ. Федір Левчук. – К.: Наш Формат, 2023. – 256с.
4. Страшко С. В. Біологія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С. В. Страшко, Л. Г. Горяна, В. Г. Білик, С. А. Ігнатенко. — К.: Грамота, 2016. — 288 c.

Закликаємо підтримати підручник “Шлях до зрілості людини” для 5-9 класів ЗЗСО, на основі навчальної програми, затвердженої МОН України.